Я живу в Іспанії 5 років і не перестаю дивуватися місцевим традиціям та звичкам

Привіт, друзі! Мене звуть Ліна.

Кілька років тому я керувала рекламним відділом немаленького медіахолдингу і дерлася вгору по кар’єрних сходах. Але неждано-негадано у віці далеко за 40 опинилася в Іспанії. 5 років тому я просто не поїхала додому і пройшла весь шлях від незаконного мігранта до отримання посвідки на проживання.

Зараз я живу в місті, яке самі іспанці вважають найгарнішим в країні. Це не Мадрид і не Барселона, а маленьке місто Сан-Себастьян, в яке я шалено закохана.

Loading...

Я розповім читачам про справжнє життя на моїй новій батьківщині та про звички місцевих жителів-королевичів. А називаю я їх так тому, що ця сонячна країна офіційно іменується Reino de España – Королівство Іспанія.

Іспанок прикрашає все, крім скромності

Нас з дитинства вчили: «скромнішими треба бути», «скромність прикрашає дівчину». І що в результаті? А іспанкам пояснювали, що вони розумниці та красуні.

В результаті будь-яка з них на прохання описати себе згадає про пружну попу, згадає про шикарні груди, детально опише своє чудове волосся, зуби і ноги, окремо згадає про пухкі губки і виразні оченята.

Чутки про красу і брутальність місцевих чоловіків злегка перебільшені

Не можу пройти повз і не внести краплю здорової іронії в загальноприйняту думку про іспанських чоловіків. Кажуть, що практично всі вони – пристрасні, м’язисті та скажено привабливі. Хі-хі. Насправді переважна більшість – лисенькі, товстенькі і з животиками.

Місцеві чоловіки – всі мамині синочки й підкаблучники? У цьому є частка правди. Мама тут – всьому голова. Іспанці не ходять в гості до батьків, вони ходять в ходядь додому до мами. Дуже часто чоловіки живуть з мамою мало не до своєї пенсії, через те, що рано одружуватися тут не прийнято, а потім може бути вже пізно.

Діти для батьків не тягар

Іспанці хочуть бути хорошими чоловіками та дбайливими батьками. Вони сильно прив’язані до власних сімей. Навіть якщо пара розходиться, батьки продовжують піклуватися про дитину і проводити свій вільний час з нею. І не за приписом суду, а за велінням серця.

Чоловіки часто скаржаться на те, що сеньйори проводять вільний час в барах, а не в сім’ї. Що жінки дбають тільки про себе і замислюються про дитину ближче до 40. Нерідкі випадки, коли саме татусі беруть декретну відпустку і беруть на себе всі клопоти, пов’язані з немовлям.

Тут прийнято щільно їсти на ніч

Іспанці майже не снідають: чашка кави, найніжніший багет або круасан – це звичний для більшості початок дня. Опівдні вони трохи перекушують. Після цього між 2 і 4 годинами після полудня настає час ланчу, ну а ввечері, десь з 21:00, починається основна гастрономічна феєрія.

З огляду на такий режим харчування, в країні повинні жити 40 млн товстунів. Але це не так. По-перше, при кожному зручному випадку іспанці танцюють, по-друге, вони із захватом займаються спортом або просто гуляють вулицею. Ну а по-третє, за столом панує dieta mediterranea («середземноморська дієта»). Тут практично ніколи не їдять гарніри, за винятком свіжих овочів, і готують тільки на оливковій олії.

Чай стоїть в одному ряду з ліками

Якщо ви запросили іспанця в гості, не дивуйтеся, що у відповідь на вашу гостинну пропозицію випити чаю ви почуєте здивовану відмову: «Спасибі, не треба, я добре себе почуваю».

Річ у тому, що для іспанців чай ​​- це як для нас компреси, вони п’ють його виключно при фізичному нездужанні або душевних муках. Так що, замовивши чай вранці в тихому кафе поза туристичною зоною, ви буквально станете подією цього дня. Саме з цієї причини в Іспанії майже всюди тільки пакетований чай, причому середньої якості.

Пара слів про іспанські зарплати та пенсії

2019 рік порадував королевичів значним збільшенням зарплати, і зараз мінімалка дорівнює € 1 050. Середня зарплата, за яку трудяться вчителі, бухгалтери, продавці та офіціанти, становить близько € 2 000. Нижче середнього заробляють в сільському господарстві та соціальних службах, а також в будівництві.

Тут не найвища пенсія в порівнянні з іншими країнами Європи (мінімум € 636, максимум € 2 567). Але зате її найбільш індексують. А ще іспанські пенсіонери не уявляють, що можуть зіткнутися з самотністю і злиднями. За держпрограмою для них організують подорожі та екскурсії, надають пільги на квитки й готелі «все включено». Невдоволення викликає лише те, що на Канари потрапити без черги неможливо.

Скільки витрачає в місяць іспанська сім’я

В місяць на сім’ю з 4 осіб (плюс 2 собаки) у нас йде близько € 2 000. Не шикуємо, але і не відмовляємо собі ні в чому. Ось наша нескладна арифметика:

  • € 250 – соціальна оренда житла плюс комуналка;
  • € 150 – телефонний зв’язок і інтернет;
  • € 400 – косметика, одяг, розваги, походи у кафе, витрати на собак;
  • € 100 – догляд за собою (стиліст, косметолог);
  • € 600 – їжа (2 рази на тиждень ми ходимо в супермаркет, отоварюючись по повній, кожен день купуємо по 2 свіжих багети й різні дрібниці);
  • € 100 – транспорт, включаючи поїздки в усі довколишні міста;
  • € 400 – всілякі незаплановані витрати.

До будь-якого лікаря можна потрапити безкоштовно

85% лікувальних установ Іспанії належать державі, і тільки 15% – приватні клініки. У королівстві цілодобово діють спеціальні відділення – Urgencia (швидка), де завжди поставлять тим, що звернулися, діагноз і нададуть необхідний комплекс медичних послуг.

Звичайно, потрапити до вузьких спеціалістів, минаючи терапевта в поліклініці, дуже важко. Тут фахівці приймають тільки за попереднім записом. Очікування може розтягнутися на кілька тижнів, а то і місяців. Але у виняткових випадках та ж швидка направить вас до потрібного фахівця вже без всякої черги.

Місцеві дівчата не поспішають заміж

Найбільш «зручним» для заміжжя іспанки вважають вік між 32 і 42 роками. Тоді можна і нареченого доглянути, і дитину народити. Причому панянки нерідко віддають перевагу іноземцям.

– А чому іспанські женихи не в фаворі? – запитала я свою подругу Ісабель.

– Тому що вони менш серйозні, більш інфантильні, не прагнуть до кар’єри та постійних стосунків. Мають багато зобов’язань, які не хочуть виконувати, – відповіла вона.

Тоді стала я згадувати всіх знайомих іспанок. І так, переважна більшість живе як раз не з земляками. У пріоритеті женихи з Німеччини, Голландії, Норвегії, Швеції, Швейцарії та Данії. Вважається, що вони дуже серйозні, відповідальні, працьовиті й, звичайно, більш мовчазні. Базікати іспанки й самі люблять.

В Іспанії борються з домашнім насильством

Тут всі жінки знають, що якщо вони страждають від насильства, то повинні зателефонувати по 016. Це номер служби невідкладної допомоги. Щодня вся преса твердить про захист жінок. В Іспанії діє 106 трибуналів з розслідувань у справах насильства.

Чоловіка відразу забирають на три доби просто за заявою жінки. Заарештовувати й відпускати його можуть хоч 100 разів, а всі судові процеси для потерпілої оплачує держава.

Місцеві жителі вважають за краще подорожувати в межах королівства

Іспанці – патріоти, тому вони краще будуть витрачати чесно зароблені гроші на розвиток туризму у власній країні, ніж вивезуть кровні кудись за кордон. Більшість під час відпустки лише мігрує з регіону в регіон. Жителі островів їдуть вивчати материкову частину, горяни спускаються до моря, а сіверяни гріють животи на узбережжях Коста-дель-Соль або Коста-Брава.

А ще іспанці – одні з найбільш скупих туристів. За 7-денну відпустку вони витрачають близько € 800. Більше ніж 30% від цієї суми королевичі залишають в барах, інші 70% спускають на житло, транспорт, сувеніри та екскурсії.

Іспанці економлять на всьому, крім … ТV

Середньостатистичний іспанець ніколи не залишить в розетці зарядку від телефону, тому що «електрика капає». Хоча з тутешніми рахунками за комуналку мимоволі почнеш все і звідусіль витягувати. Те ж саме відбувається з водою. Спочатку потрібно було себе намилити, а потім включити воду, щоб піну з себе змити.

Але ось телевізор – це святе. На ньому ми не економимо. Жоден, що поважає себе, іспанець не пропустить випуск новин, футбольний матч або свіженьку порцію серіалу. Ну а скупі йдуть в бар. Благо телевізори на всю стіну є скрізь, а заодно і поспілкуватися можна.

У будинках і квартирах завжди прохолодно

Опалення тут є (і навіть центральне), але вмикають його дозовано, а на ніч вимикають зовсім. У той час як іспанці скачуть по квартирі в одній футболці, я натягала на себе все, що потрапляє під руку: пару футболок, пару светрів і плед зверху.

Місцеві ніякої проблеми в цьому не бачать, вони все життя з самого народження так живуть. Більш того, їм це подобається: «Подивися, цілих плюс 18 у квартирі». А на центральне опалення ще й скаржаться: мовляв, жарко, доводиться вікна відкривати, опалюємо вулицю, ніякої економії. Мене ж називають розпещеною і весь час пригадують, що я з холодної країни й апріорі не повинна мерзнути.

У будь-якому порожньому будинку швидко з’являються нові мешканці

Ліберальними місцевими законами дозволено використання тимчасово або постійно порожніх земельних ділянок, будівель і квартир. В результаті будь-яке житло може стати притулком для маргіналів. Виселити цих хлопців практично нереально – тільки за рішенням суду і коли їм буде надано інше житло.

Якось я розговорилася з іспанською бабусею. Поки вона гостювала у сина, в її квартиру в’їхала багатодітна арабська сім’я. Змінили замки та викинули частину хазяйських речей на вулицю. Літня сеньйора судиться вже кілька років, але безрезультатно. Суддя вирішила, що «відсутній склад злочину», і відклала слухання справи на невизначений термін.

У барах можна не платити за закуску

Відкриваю секрет головної розваги місцевих жителів. Це тапеарінг, або мистецтво не платити за їжу, а тільки за напої. І ось 3 золотих правила вдалого полювання на тапас – дрібну закуску, що подається в барі до пива або вина.

  1. Вибір закладу. Звертаємо увагу на 3 фактори: кількість місцевих, атмосфера і скатертина. Чим простіший антураж, тим більша порція. Пластикові столи, злегка обшарпані стіни, наспіх написане крейдою на дошці меню – нам сюди.
  2. Тапас любить товариство. Найкраще приходити компаніями від 3 до 5 осіб. Тоді можна спробувати все і багато.
  3. Якщо не вистачило однієї порції, а випивати вже не хочеться, просите тапас без напою. У такому випадку за нього доведеться заплатити. Але трохи – € 1, максимум € 1,5. І пам’ятайте: тапас приносять до будь-якого напою, навіть до води.

Квапливих щохвилини закликають розслабитися

В Іспанії популярні вирази – mañana («завтра») і no pasa nada («нічого страшного»). Головний сенс їх: «нічого ж не сталося, приходьте завтра». До слова, самі іспанці лають на всі лади неквапливу бюрократичну машину, якщо справа стосується безпосередньо їх. А якщо когось іншого, то іспанця неможливо зрушити з місця. Маньяна, і все тут.

Для тих, у кого робота пов’язана з чітким графіком і обмеженими термінами, це схоже на кошмар. Банківську карту можна отримати через пару днів або … через пару тижнів. Самі ж іспанці тільки посміхаються і кажуть: «Таке життя. Розслабся! »

Іспанці люблять ввернути в розмову міцне слівце

На кожній вулиці в будь-яку хвилину можна почути «Ходер!» (В українській мові його м’яким аналогом буде слово «халепа»). Будні й свята місцевих жителів нашпиговані досить міцними виразами, які приводять людей, які не розмовляють іспанською, в культурний шок.

Інтелігентна пенсіонерка, милий рожевощокий карапуз – всі зловживають словом «ходер». Навіть 5 хвилин бесіди без лайливих слів межують для іспанця з рекордом. При цьому багато лайливих слів вже втратили своє первісне значення і вимовляються без особливого приводу.

Ніхто не знає, як насправді живуть маркізи та герцоги

В Іспанії офіційно існують титули герцога, маркіза, графа, віконта, барона і сеньйора. При цьому місцева знать – одна з найбільш закритих в Європі. Звичайні мешканці країни, як і туристи, ніколи не стикаються з представниками вищої аристократії. І що там діється за наглухо закритими воротами замків, достеменно не знає ніхто.

А ще тут є титул, якого немає ні в якій іншій європейській країні. Йдеться про грандів – верхівку іспанського дворянства. Цей титул ввів у XVI столітті король Карл V, «грандом», або «великим», міг стати будь-який дворянин. Зараз в Іспанії налічується понад 2 700 знатних осіб, з них близько 400 є грандами.

Прізвища басків неможливо вимовити з першого разу

Баски – це народ зі стародавнім корінням, що живе на півночі Іспанії (і південному заході Франції). Вважається, що справжній баск повинен мати прізвище, взяте у 8 своїх предків. В результаті найдовшим іспанським прізвищем є Burionagonatotorecagageazcoechea. У XIX столітті її носив співробітник міністерства фінансів в Мадриді. Звичайно, він був баском.

Першим в цих довгих найменуваннях, як правило, стояло прізвище батька, другим – матері. Потім додавалося ім’я будинку або місцевості, де знаходиться житло. Ще одне прізвище говорило про професії людини, що живе в будинку: коваль, кравчиня. Або про характеристику самого будинку: новий, великий. Все це вони з’єднували в одне слово, ось і виходило «Ітурраспеамореб’єтаечеберія» – «той, що живе на річці любові в новому будинку».

Як виглядає справжнє іспанське щастя

Дослідники якось раз вирішили дізнатися, жителі якої країни найщасливіші. Як виявилося, середній показник щастя по Європі – 54%. А ось в Іспанії щасливими назвали себе 60% опитаних.

Барселонський соціолог Едуардо Пунсет пояснив, чому так відбувається. Іспанці ставлять на перше місце не гроші та не рух вперед по кар’єрних сходах. Їм важливі любов, сім’я і дружба. Додайте до цього природний оптимізм, вміння насолоджуватися кожним моментом і, звичайно, звичку вчасно ставити справи на паузу. Праця завершена. Баста! Жодної думки не повинно бути про неї до наступного трудового дня.

Вам доводилося бувати в Іспанії як турист? А ризикнули б переїхати в королівство і залишитися там назавжди?

Залиште свій коментар

коментарів

Loading...