“Я не буду робити уроки вечорами. Навіть, якщо я буду поганою матір`ю .. “

Цей крик душі, який належить одній “поганій” матері, безперечно вартий уваги та на те, щоб його прочитати:

“… І не тільки я не хочу їх робити вечорами – моя дочка теж, а іншого часу у нас просто фізично немає.

Ні для кого не секрет, що майже кожна дитина після уроків (а їх 7-8 на день!) постійно кудись йде – на секції, гуртки, танці або додаткові заняття. Крім того, добавте годину на дорогу, і в результаті ви обоє вдома тільки ввечері. А про батьків, які теж приходять стомлені з роботи, я просто мовчу.

Loading...

Після роботи, я стаю до плити. Вечеряємо ми не раніше 8-9 годин. Тут би виділити час, щоб просто поспілкуватися, і дізнатися, як пройшов день у кожного члена сім`ї. Що вже говорити про те, щоб в будні подивитися кіно або почитати книгу?  Часу ніколи  немає, бо потрібно сідати й робити домашнє завдання. Інакше завтра знову в щоденнику буде розмашистий напис: «не готова до уроку», а я буду знову переживати, що не приділила дитині належної уваги.

Так, я – погана мати, у якої дитина вже підліток. Вона не хоче робити домашні завдання. Я не можу стояти над її головою і постійно кричати матом.

Так, до речі, я багато працюю і я втомлююся. І мені соромно зізнатися, що я не пам’ятаю математику за 8 клас. А ще мені треба закинути речі в пралку, зварити гречку на завтра, і  підсмажити сирники. А ще у мене ввечері  бувають справи, зустрічі та заходи, або я  просто банально йду в магазин за покупками. Інколи я хочу розслабитися у ванній.

А ще у мене є чоловік, старенька мати та дві кішки, які теж чекають уваги. А на вихідні ми їдемо на дачу,  беремо участь в танцювальних конкурсах,  займаємося прибиранням в домі тощо. Насправді неважливо, що ми робимо. Це я до того, що ввечері, після робочого дня я просто хочу відпочити.

Так, я – погана мати, – і так скаже багато хто. Я сама народила цих дітей, і розумію, що батьківство – серйозна відповідальність, тому у мене не має права перекладати його на школу або на близьких людей.

Я багато працюю – усе життя.

Щоб мої діти були здоровими, одягненими, взутими. Я хочу, щоб вони  вчилися чомусь ще, крім шкільної програми, були завжди веселими та життєрадісними, щоб ми частіше разом їздили на море і, щоб я була для них другом.

І тому я не хочу вечорами робити уроки. Я хочу з ними просто поговорити! Тому що я не вважаю, що діти – це довічна каторга. Я вважаю, що діти – це радість. І вечір – це час для радості, а не для скандалів.

Я все чекаю, коли вже нарешті скасують домашні завдання, як це зробили в багатьох школах світу. Чому не можна ввести пари: на першому уроці займатися теорією, на другому – практикою? Чому треба нести додому усю цю купу завдань, коли це можна зробити на уроках? І у всьому розібратися з вчителем, який розуміється, а не з мамою, яка вже давно забула ази математики?

Так, зараз все змінюється, і життя стало складнішим. Однак в добі не побільшало годин – там все ще  24 години. І сил, і здоров’я більше не добавилося. І діти тепер інші. Чому не можна це врахувати, як це зробили ті ж самі фіни?

Так, я – погана мати, бо моя дитина не хоче робити уроки. І, напевно, це я винна, що не можу її переконати. Та і які я можу знайти аргументи для цього, якщо я сама такою була в її віці? Я їх взагалі робила  в школі, перед уроками. Правда, мені пощастило в тому, що я все схоплювала на льоту. Ну, і списувати я вміла.

Загалом, можете мене осуджувати  як хочете, але я люблю свою дочку, і мені її шкода. У очах суспільства я все одно буду поганою матір`ю, а моя дочка – ледащо. І такими нас робить наша система освіти.

У мене немає претензій до школи, бо школа у моєї дочки хороша, я дуже вдячна її вчителям – я сама там вчилася. Проблема в тому, що з того часу там нічого не змінилося – крім нового покоління дітей.

Додали-прибрали пару предметів, поміняли ідеологію, розтягнули термін навчання і все. І жодної справжньої, а не дутої реформи. Почніть з малого. Перебудуйте програму навчання так, щоб не потрібно було вдома ночами (хоча б в будні дні) робити уроки.

Щоб десятки тисяч матерів і батьків перестали сваритися вечорами зі своїми дітьми, і, крім того, у складних підлітків з`явиться на один привід менше для бунту. От і все! А тепер можете кидати свої помідори!

Я все одно буду поганою матір`ю … “.

А ви робите з дітьми уроки?

Залиште свій коментар

коментарів

Loading...