Доля завжди зводить нас з людиною, яка нам потрібна

Доля звела нас з кимось, хто нам потрібен.

Ось він! Ми його впізнали душею; впізнали й звичку, і ходу, і цей погляд, і голос – голос ми впізнаємо іноді першим. Впізнали руки та нахил голови, запах і посмішку … Думки та почуття цієї людини – це наші думки й почуття. Ми говоримо однією мовою; так нам і говорити не треба, ми розуміємо одне одного без слів …

Доля зводить вас знову і знову … Чому?

Loading...

Але нам не судилося бути разом. Доля розводить нас з «нашою» людиною. Такі обставини, така воля богів. Занадто багато перешкод між нами, непереборних перешкод.

Але чи так це? Доля чи нас розвела, похмурі Мойри розплели нитку, що сполучала нас? Ні, не завжди. І треба відрізняти фатальні перешкоди від тих, які ми вперто не хочемо бачити та валимо все на фатум (невідворотна зла доля).

Фатальні перешкоди: війна, хвороба, ув’язнення (рабство і в’язниця), смерть. Їх всього чотири. Вони дійсно непереборні.

Є і  перешкоди, які важко подолати: раніше це було становище в суспільстві, стан, колір шкіри, національність, знаходження в шлюбі, релігія, воля батьків або феодала. Далека країна, куди добиратися треба було пів життя. Ці перешкоди й зараз є. Їх важко подолати. Але можна; іноді – з великим ризиком і витратами.

Решта перешкод не фатальні. Вони не зовні, а всередині людей, але визнати це важко, іноді – неможливо. Тому що це означає ось що: один із закоханих любить недостатньо сильно і щиро. Немає у нього істинної абсолютної любові. Є внутрішня проблема, яку він не хоче вирішувати. І визнати її не хоче. А другий закоханий не хоче вірити в те, що його люблять не абсолютною любов’ю.

Внутрішні перешкоди – це страх, егоїзм, жадоба вигоди. Ось тому людина, яку ви безумовно любите і яка, здавалося б, безумовно любить вас, не разом з вами. Тому ви розлучилися або не можете остаточно зблизитися. Ви віддаєте все, що маєте. А кохана людина приберігає щось для себе і не поспішає йти на жертви. Але і сама може це не розуміти, ось і все. Перешкода не зовні, вона всередині.

Тому доля зводить вас знову і знову. Вона дає шанси! Але слідом за зустріччю слідує розставання. Любов притягує вас одне до одного, а темні сторони душі, дефекти характеру, егоїзм – знову відштовхують. Не в лихій долі справа іноді, а в дефекті любові. Так дрібна тріщина на коліщатку годинника зупиняє весь складний механізм. Поки любов не виправить дефект, люди не можуть бути разом. Один любить менше, ніж інший. Хоч і не визнає це. Він міг би подолати це! Міг би. Але не долає. Стосунки рвуться; потім людям дається новий шанс; і так – до безкінечності.

Якщо вас зводять з людиною, а потім забирають її, це не зла доля. Це в людині проблема або в вас; це прихований дефект. Небажання йти на жертви та ризикувати, витрачатися, вкладатися, чогось позбавлятися, з чимось миритися … Поки ця внутрішня проблема не буде вирішена, вас будуть зводити знову і знову. І в цьому житті, і в наступному, як вважали містики.

Але краще в цьому житті зрозуміти, в чому причина. Хто знає, чи буде потім шанс?

Автор: Анна Кір’янова

 

Залиште свій коментар

коментарів

Loading...