10 головних помилок сучасних батьків. Ваші бабусі їх не робили!

Автор статті – американська письменниця і журналістка Карі Кампакіс. Нам здається, що її слова актуальні та для нашої країни.

Коли я стала мамою, всі давали мені купу порад щодо того, як любити дітей. Але тільки недавно хтось звернув мою увагу на важливу річ: любити дитину – значить, бажати їй всього найкращого в довгостроковій перспективі.

Я закликаю вас взяти відповідальність в цьому питанні на себе. Вашим головним пріоритетом повинні стати щасливі, а не слухняні діти.

Loading...

Більшість батьків так сильно дбають про своїх дітей, що не дозволяють їм падати та набивати власні синці. Вони втручаються в їхнє життя і надмірно активно намагаються захистити від можливих неприємностей навколишнього світу.

Моє улюблене правило виховання говорить: «Готуйте свою дитину до дороги, а не дорогу до дитини».

Ось 10 головних помилок, властивих сучасним батькам:

1. Ми поклоняємося дітям.

Більшість з нас намагаються бути ідеальними батьками. Наші діти живуть в набагато кращих умовах, ніж жили в їхньому віці ми. Ми задовольняємо всі капризи своєї дитини: хоче нову іграшку – будь ласка; шоколадку – тримай!

Проблема, однак, у тому, що діти починають думати, ніби весь світ обертається навколо них. І коли наступного разу ваша дитина не отримає бажаного, то сильно засмутиться. Набагато сильніше, ніж сусідський хлопчисько, з яким так не носяться.

Ми не повинні схилятися перед своїми дітьми. Ми повинні любити їх.

Вони для нас – центр Всесвіту, але самі себе вони так сприймати не повинні, інакше виростуть егоїстами. Не отримати бажаного тут і зараз – це нормально.

2. Ми вважаємо своїх дітей ідеальними.

Від фахівців, які працюють з дітьми, я дуже часто чую, що багато батьків сьогодні абсолютно не готові сприймати негативні відгуки про своїх нащадків. Як тільки хтось їх критикує, він тут же натикається на хвилю неприйняття або навіть агресії з боку батьків.

Іноді нам потрібно втрутитися якомога швидше, щоб ситуація не вийшла з-під контролю. Якщо шкільні вчителі кажуть вам, що ваша дитина погано себе веде й ображає однокласників, висновки потрібно зробити щодо дитини, а не вчителів.

3. Ми живемо життям своїх дітей.

Ми пишаємося своїми дітьми. Коли у них виходить щось важливе, ми щасливі сильніше, ніж якби це були наші успіхи. Але в усьому має бути міра.

У вас повинне бути своє життя і свої успіхи. Дітям потрібен правильний приклад для наслідування. Станьте ним.

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина прожила повноцінне життя, проживіть його самі!

4. Ми намагаємося підлеститися до них.

Звичайно, ми хочемо, щоб малюк співав нам дифірамби та поважав нас за те, що ми хочемо забезпечити йому краще життя.

Проблема, однак, у тому, що такий малюк не вміє мислити самостійно. І впадає в одну з двох крайнощів: або він не може прийняти без вашої участі навіть дріб’язкового рішення, або починає забувати про те, що вседозволеність – це ненормально.

Не дозволяйте дитині все підряд, аби здобути повагу в її очах. Це не той прояв любові з вашого боку, що необхідний їй.

5. Ми конкуруємо з іншими батьками.

Усі батьки хочуть, щоб їх нащадок був кращий за інших – краще вчився, показував кращі спортивні результати. А дехто захоплюється цим так сильно, що їх дитя починає розглядати все життя як одне нескінченне змагання.

Але наше життя – це не тільки піт і боротьба. Життя – це ще і радість від усвідомлення поточного моменту.

Краще постарайтеся прищепити дитині думку, що перемога будь-якою ціною – це не єдине, що має значення. Людину визначають не її перемоги, а її характер.

6. Ми позбавляємо їх дитинства.

Чим щасливіше буде дитинство вашої дитини, тим більше щасливою людиною вона виросте. Це науково доведений факт.

Найкращий спосіб позбавити дитя дитинства – завантажити його шкільними уроками, заняттями в музичній школі, вивченням мов, спортом і т. д. А ще ми хочемо, щоб діти допомагали нам виконувати роботу по дому!

Не забувайте, що у кожного має бути право на дитинство.

7. Ми виховуємо нащадка своєї мрії, а не того малюка, який у нас є насправді.

Ми починаємо будувати плани на своїх дітей, коли вони ще в утробі. Ми мріємо, що вони виростуть і досягнуть більшого, ніж ми.

Але іронія в тому, що ви не можете отримати того ідеального малюка, про якого мрієте. Ви отримаєте того єдино можливого нащадка, який міг народитися саме у вас.

Не намагайтеся змінити в ньому те, що вам не подобається. Не примушуйте його ставати тим, ким він нібито повинен бути в ваших мріях. Нехай він стане тим, ким сам захоче стати.

8. Ми забуваємо, що справи важливіші від слів.

Ми всі хочемо здаватися своїм дітям ідеальними. Ми всі знаємо, що для того, щоб малюк виріс розумним і добрим, ми повинні подавати йому приклад. Але більшість з нас також забуває про те, що моральні настанови працюють тільки в одному-єдиному випадку: якщо ви самі їм слідуєте.

Тому наступного разу, коли будете лаяти свого малюка за те, що він нешанобливо ставиться до однолітків, запитайте себе: а може, він підглянув негативний приклад у вас?

9. Ми засуджуємо інших батьків (і їхніх дітей).

Коли ви де-небудь зустрічаєте невихованого малюка, то автоматично починаєте думати, що у нього погані батьки. Але це не завжди так.

Не буває ідеальних дорослих і «пластилінових» дітей. У світі немає нічого ідеального, так само як і нічого безнадійного. Ми ніколи не знаємо, наскільки сильно інші батьки переживають за своїх дітей. Тому і не повинні судити про них.

10. Ми недооцінюємо характер дитини.

У кожної дитини є свій характер і свій внутрішній моральний компас. Ці речі означають набагато більше, ніж ваші потуги перетворити своє дитя в ідеальну людину.

Не намагайтеся вчити малюка по писаних шаблонах. Кожному потрібен свій підхід. Головне, про що варто подбати, – це характер.

Єдина можливість дати малюку його загартувати – це дозволити йому більше свободи. Не ховайте дитину від реального світу. Нехай ваша любов не стає для неї в’язницею!

А ви допускали ці помилки у вихованні?

Залиште свій коментар

коментарів

Loading...