Як пробачити образи батькам. Поради психолога. Викидаємо негатив.

Діти ідеалізують своїх батьків. А потім гірко страждають, коли розчаровуються в них. Відчувають образу, злість, страх.

Чи можливо пробачити все батькам? І як це зробити правильно? Про це розповіла психолог, публіцист і педагог.

Образа на батьків:

1. «Постарайся не пробачити, а зрозуміти»

«У них не було ресурсу. Пам’ятай, що у батьків було дуже важке життя – робота, брак грошей, добування їжі, трудомісткий побут, стояння в чергах. Сильно виснажені батьки не були психологічно чутливими та давали дітям той ресурс, на який їх вистачало ».

«Вони були молоді й недосвідчені. Іноді буває дуже корисно згадати, в якому віці були твої батьки в той час. Часто це були люди 25-26 років, недосвідчені та невпевнені».

2. «Не треба мовчати»

«Якщо ти відчуваєш образу на батьків, не треба мовчати про це. Не можна не визнавати того, що тобі було погано. Дуже довго ця тема була табуйована і була тільки одна відповідь на все: “Батьки – святі люди, вони тебе виростили й дали життя, їх потрібно любити, поважати та не скаржитися” або: “Якщо тобі було погано – сам винен” ».

3. «Не ходи все життя з дитячими травмами»

«Це інша крайність. Добре буде не провести все своє життя, скаржачись на батьків і пояснюючи їх помилками всі свої неуспіхи. Постарайся не прожити все життя під прапором “дитина алкоголіка”, “людина, яку не любила мама” або “людина, яку в дитинстві били”. Іноді такий період переживання травми потрібен, але добре б, щоб він закінчувався ».

«Коли ми були дітьми, у нас не було вибору – будуть нас ображати чи ні. А зараз у нас є вибір – ми можемо залишити травму просто як досвід або дозволити травмі формувати нашу особистість ».«Якщо не виходить зіскочити з цього своїми силами – звернися до психотерапевта, не треба жити в такому стані роками».

4. «Спробуй поговорити про дитячі образи з батьками»

«Чи потрібно намагатися донести до батьків, що вони були не праві? Іноді це допомагає. Батьки стали спокійніші, мудріші, вони вже не такі виснажені, як раніше ».«Вони вже виховують онуків і часто відкривають в собі якості тепла і прийняття. Деякі з них вже готові на таку розмову. Іноді вони можуть визнати свою неправоту і висловити жаль з приводу минулих помилок. І це може стати початком нових теплих стосунків».

5. «Іноді визнання відповідальності просто необхідне»

«В основному, це стосується випадків, коли був серйозний аб’юз з боку батьків. Просто визнати, що це було. Це визнання часто може стати єдиною умовою, щоб діти були згодні далі спілкуватися з батьками ». «Потрібно сказати прямим текстом:” Мені дуже важливо, щоб ти визнав, що це було. Мені не потрібно вибачень, але важливо, щоб ніхто не удавав, що я це придумав “».

6. «Залиш за ними право не визнавати своїх помилок»

«Якщо батьки захищаються і кажуть:” Ми все робили правильно, це ти невдячний “, – вони мають на це право. У вас своя картина світу, а у них своя. Іноді їхня психіка все заперечує і витісняє. Перевиховувати людину в 70 років – це погана ідея. Але часто це означає, що близьких стосунків між вами вже не буде ».

7. «Пожалій себе маленького

«Коли ми отримуємо образи від батьків, ми знаходимося в положенні дуже маленької істоти. Ти не суддя, а просто маленька дитина, у якої не було вибору. А коли ми думаємо – прощати чи не прощати, то беремо на себе відповідальність, якої у нас немає і бути не могло. Ми не можемо бути старші від батьків, не можемо судити їх зверху ».

«Ми можемо визнати свої почуття і з сьогоднішнього дорослого стану пожаліти себе маленького. Пояснити собі маленькому, що взагалі-то так не можна з дітьми чинити, щоб він хоч від когось дорослого це почув ».

8. «Дозволь собі посумувати»

«У якийсь момент треба дозволити собі посумувати й визнати, що чогось у тебе в дитинстві не було і вже не буде. Тому що твої батьки просто не могли тобі це дати. І від цього може стати легше ».

9. «Не чекай, що батьки зміняться»

«Дуже часто за претензіями до батьків стоїть дитяча надія, що батьки зміняться – тато, нарешті, похвалить, а мама, нарешті, полюбить. А тато і мама не хвалили та не любили просто тому, що вони в принципі були на це не здатні. У них своє важке дитинство, свої обставини та свій психологічний профіль ».

10. «Навчись перекладати мову любові своїх батьків»

«Досить рідко бувають батьки, які зовсім не здатні нічого давати, а тільки критикують і відкидають. Іноді їх мова любові просто не та, яку нам би хотілося почути. Ми чекаємо хороших слів, а їх любов – це пекти нам пироги й годувати досхочу».

«Треба навчитися перекладати їх мову на свою. Припустимо, мама весь час бурчить, але при цьому готує вам нескінченні борщі і миє посуд. Ось ці її пироги, борщ та посуд і є її “я тебе люблю” ».

11. «Іноді критика – це теж турбота»

«Нескінченна критика – це такий батьківський оберіг. Здається, що якщо весь час говорити нащадку, що з ним не так, то він колись все зрозуміє і буде далі робити правильно. Якщо подивитися з такої сторони, це не буде тебе так руйнувати. Треба навчитися до цього так і ставитися, як до турботи ».

12. «Якщо твоїх батьків вже немає в живих, то твої претензії їм точно не зашкодять»

«Коли ми ображаємося, ми ображаємося не на сьогоднішніх батьків, а на тих батьків, які були тоді, в момент образи. Іноді тих, кого вже нема, ідеалізують і здається, що заборонено подумати про них погано або пред’являти до них претензії ». «Але якщо вони вже пішли, то твої претензії їм точно ніяк не зашкодять, а тобі це може допомогти. Іноді потрібно висловити гнів і претензії, щоб відкрити здатність любити. Якщо усунути образу, то ти зможеш мати справу з тією теплою частиною в стосунках, яка у вас була ».

Прощення образ батькам – важливий психологічний етап дорослішання. Відпустивши або пропрацювавши негатив, ти зможеш розвиватися швидше, впевненіше, легше і, можливо, налагодити стосунки зі своїми близькими.

Опрацювання образи на батьків – справа складна, але здійсненна. Чим раніше ти нею займешся, тим більше шансів на те, що тобі вдасться позбутися від негативу повністю.

Залиште свій коментар

коментарів