10 речей, які вчителі хочуть сказати батькам, але не можуть

Вчитель молодших класів розповів про ті речі, які він би хотів сказати батькам своїх учнів, але не може.

1. Ваші діти – це не ваші друзі.

У початковій школі я все частіше чую таку фразу: «Моя дочка – моя найкраща подружка». Іноді це може бути тривожним дзвіночком. Не можна ставитися до своїх дітей, як до друзів.

Ви – один з батьків, і ваш обов’язок в тому, щоб встановлювати якісь рамки та наставляти своїх дітей, а не втягувати їх у свої особисті справи. Вашій дев’ятирічці не потрібно знати, що ви воюєте з матір’ю її друга і довідатися, чий батько найсимпатичніший.

В майбутньому нащадок може зрозуміти, що якісь з його проблем (наприклад, соціальна дезадаптація) з’явилися через те, що він брав участь у подібних розмовах в ранньому віці. Якщо ви поводитеся зі своїм чадом як з дорослим другом, продовжуйте це робити на свій страх і ризик.

2. Не дивіться на сухі дані.

На початку навчального року батьки зазвичай запитують, як їх малюк відчуває себе в новому класі, чи щасливий він і все в такому дусі. А потім розмова переходить до переваг нащадка в навчанні й до того, над чим нам доведеться попрацювати, щоб той добре закінчив навчальний рік.

Ось тільки цифри іноді не сходяться – в старій школі або в минулому році дитина одержувала високі оцінки з якогось предмету, а тут скотилася. Зазвичай таке відбувається з математикою і письмом.

Батьки дивуються і вимагають, щоб я щось зробив, але подумайте самі – як ви себе почуваєте після великих змін в житті? Дайте дитині освоїтися, звикнути до нових однокласників і вчителів. Для установки позитивних стосунків потрібно чимало часу, що вже говорити про високі оцінки.

3. Дайте дитині трохи свободи.

Цю тему непросто піднімати – і зазвичай про неї заговорюють самі діти. Вони можуть попросити у вас свободи в будь-який момент, неважливо, в якому класі вони навчаються і наскільки добре.

Зрозуміло, діти – це найдорожче, що у нас є, і для нас є природним бажання всіляко захищати їх і піклуватися про них. Однак рано чи пізно їм захочеться свободи, і ви відразу помітите ознаки цього бажання. Зверніть увагу, чи не почав ваш малюк сам щось вигадувати чи малювати й шукати вашого схвалення. Або, може бути, він завжди прискіпливо виконує інструкції по збірці конструктора?

Спробуйте дати йому кілька завдань. Нехай він зробить їх сам, і ви здивуєтеся, як добре десятирічки вміють запам’ятовувати, що потрібно зібрати рюкзак до школи або поснідати.

Навіть такі прості повсякденні справи допоможуть малюку зміцнити впевненість в собі та навчитися виживати в старшій школі. У майбутньому він буде вам вдячний за те, що ви перестали годувати його з ложечки.

4. У відеоігор не просто так є віковий рейтинг.

Упевнений, Xbox допомагає дати вашому малюку чимось зайнятися і не нудьгувати: поки він грає – він в тиші й безпеці. Але мене турбує, що в останньому творі він розповів про війну з наркокартелями. А ще мені не подобається, що на дитячому майданчику він «бере в заручники» дітей молодшого віку.

Я не можу контролювати, що ваш малюк бачить вдома, так що, поки він не навчився відрізняти комп’ютерну графіку від реальності, давайте ви самі розберетеся зі скаргами інших батьків?

5. Крутий нахаба – не найкращий приклад для наслідування.

Вчителі кожен день вичитують дітей за погану поведінку – за те, що вони огризаються і поводяться максимально нешанобливо. У ЗМІ люблять показувати зарозумілих і нахабних «крутих хлопців», але боляче бачити, як їх намагаються наслідувати восьмирічки. Я не потерплю такої поведінки в класі.

6. Хлопці можуть почекати.

«Останнім часом моя дочка дуже сумує», – часто чую я від батьків. І іноді матері кажуть, що це все тому, що у восьмирічної дочки немає хлопця.

Такі слова просто мене виводять із себе. У дітей і так повно турбот в школі, і їм точно не варто ще поки про таке замислюватися. Дайте дітям побути дітьми.

7. Мені потрібна допомога в класі, але не від вас.

Будь-який учитель початкової школи не відмовиться від допомоги, коли мова йде про супровід в шкільній поїздці, установку класних стендів і так далі.

Однак не потрібно заглядати в зошити учнів, перевіряти математичні формули й висловлювати начальству критику моїх методів навчання. Якщо ви хочете непомітно втрутитися в навчальний процес, тут вам не раді.

8. Вибачте, але ваша дитина просто лінива.

Всі вчителі хочуть, щоб кожен учень добре вчився – і не тільки заради гарної звітності. Заради цього ми й прийшли в професію. Але іноді нам здається, що ми даремно витрачаємо час.

Якщо ваш 10-річний нащадок не вчиться так, як повинен, і це не через те, що він втомився, можливо, причина криється в ліні. Його здібності тільки погіршуються – він робить часті й прості помилки.

Важко навчити того, хто не хоче вчитися, і практично неможливо навчити того, хто думає, що він вже все знає. Але ж дитині скоро йти в старші класи, а там будуть вже інші вимоги. Якщо вам знайома ця ситуація, може бути, пора зайнятися своїм чадом?

9. Гаразд, можете не робити домашнє завдання.

Домашня робота завжди була предметом суперечок між батьками та вчителями. У молодшій школі багато батьків скаржаться, що її надто багато. Або, навпаки, мало. Одні кажуть, що домашні завдання занадто прості, інші – що занадто складні.

Батьки скаржаться, що їм потрібно робити домашню роботу з дітьми. Що дитина повинна зробити її самостійно та у неї нічого не виходить. Що малюк «забув» зошит з домашнім завданням і він не з’явився в його сумці чудесним чином в потрібний день.

Що ж, я обов’язково передам всі ці скарги начальству, яке придумало план домашньої роботи. А поки розберуся з купою паперів, які мені потрібно заповнити.

10. Фізкультура – обов’язковий предмет.

Все більше дітей кажуть, що не можуть займатися фізкультурою, і приносять з дому записки від батьків. Деякі причини звучать досить сумнівно – наприклад, дитина кожного разу застуджується в певний день тижня, або у неї вже кілька місяців болить коліно.

Але, як і математика і література, фізкультура входить в програму обов’язкових предметів – так що, боюся, у вашої дитини немає вибору. Будь ласка, не забувайте – заняття фізкультурою приносять дитині користь. Як і домашня робота.

А що б ви відповіли цьому вчителю?

Залиште свій коментар

коментарів