«Все бісить. Не хочу старіти, не можу дивитися на себе в дзеркало, викидаю старі фото … »

Люди середнього віку здебільшого з острахом думають про майбутню старість.

Особливо це стосується жінок. Їх більше, ніж чоловіків, хвилюють майбутні зміни, і тому вони болючіше переживають перехідний період. «Мало кого може порадувати поява зморшок і настання клімаксу», – з усмішкою можеш помітити ти, але справа ж не тільки в цьому.

Loading...

Насправді боязнь постаріти з’являється від того, що поставлені цілі в житті або вже досягнуті, або давно втрачені, і людина не знає, що робити далі. Здається, що життя от-от підійде до завершення, і від цього немає ніякого бажання ставити для себе нові цілі й до чогось прагнути.

Однак редакція «Отож» впевнена, що, якщо перестати сумувати й постаратися знайти новий сенс життя, період старості стане найщасливішою порою для кожного.

Страх майбутнього

В молодості у кожного в голові роєм проносяться ідеї про те, на що витратити своє життя, і кожна з них однаково приваблива. Нам здається, що у нас попереду купа часу, і тому ми не боїмося ризикувати та пробувати щось нове.

Нас не пов’язують ніякі зобов’язання, ніхто і нічого від нас не чекає, ми надані самі собі й від цього почуваємо себе вільніше. У цей період сенс нашого життя полягає, в основному, в пошуку себе.

Дорослішаючи, ми зазвичай заводимо сім’ї та народжуємо дітей. Так заведено. «Так правильно», – кажуть нам, і ми віримо. Пріоритети змінюються і цілі також, незважаючи на те, були вони досягнуті чи ні. Ми не замислюємося про це, тепер уже наш сенс життя – це наші діти та все, про що ми думаємо, – це про те, що потрібно виховати їх гідними людьми й забезпечити всім необхідним, щоб вони були щасливі, чи не так?

Деякі люди при цьому знаходять улюблену справу, яка стає роботою, і у них з’являється ще одна вагома причина жити та радіти життю. Але, на жаль, не всім так щастить. Для тих, чия робота – це лише необхідний засіб існування і нічого більше, діти стають головним пріоритетом, а діти мають властивість виростати й ставати тими самими молодими та незалежними людьми, які відлітають з сімейного гніздечка на пошуки власного сенсу життя …

І ось коли діти більше не потребують опіки – настає ступор і нерозуміння, чим зайнятися далі. Почуття розгубленості, злість, страх – все враз звалюється лавиною на того, хто в один момент розуміє, що велика частина його життя вже прожита, і за цей час він не встиг реалізуватися як особистість.

А може бути, сенс життя полягав у любові до свого партнера, яка з часом згасла, і це не дає спокою? Здається, що пізно розривати стосунки, та й нема чого, адже «старість не можна зустрічати на самоті».

Суть одна. Ми боїмося НЕ постаріти, ми боїмося втратити те, що вже маємо. Однак чи варто триматися за те, що не приносить нам радості? Чи варто залишатися в так званій зоні комфорту, коли комфорт не особливо і відчувається? Безумовно, ні.

Щоб знайти сенс життя, потрібно ризикнути. Потрібно пробувати щось нове, потрібно закінчити стосунки, які обтяжують нас, змінити роботу і знайти нарешті заняття до душі. Потрібно вміти ловити момент і насолоджуватися кожним сходом сонця, радіти кожному дню, а не цілими днями журитися з приводу неминучого майбутнього.

Важливо розуміти, що старість чекає на кожного, але це не вирок, а просто новий період життя, який відкриває безліч можливостей – варто лише навчитися їх помічати.

Ніколи не забувай про те, що потрібно ставитися до себе з трепетом і розумінням, які б зміни з тобою не відбувалися. І пам’ятай, що можна бути красивою і щасливою в будь-якому віці, а почати перетворення варто все-таки зсередини.

Поділися статтею з подругами, які також переживають з приводу майбутніх змін.

Залиште свій коментар

коментарів

Loading...