Чому не треба занадто зближуватися з сусідами

На жаль, СУСІДІВ не вибирають. 

Вони дістаються нам “в подарунок” разом з будинком або квартирою. А погане сусідство може буквально перетворити наше життя на пекло. Чому не варто занадто скорочувати дистанцію з цими людьми?

Перш, ніж побудувати будинок, треба вибрати сусідів, – так говорить стародавня мудрість. Яка зараз застаріла ненабагато. Сусідів найчастіше особливо вибирати не доводиться. І сусіди можуть перетворити ваше життя на пекло, таке буває. Хто завгодно може опинитися поряд з вами. І психічно хворі люди, і заздрісні, і залежні, і агресивні, і такі, які просять гроші в борг … Як писав поет Борис Рудий, «тільки справа сусіда закриють, – відкинеться зліва», – і такі сусіди бувають. Але завжди важливо пам’ятати, що конфліктів треба уникати всіма силами. Це зрозуміло.

Тримайте дистанцію зі своїми сусідами

Але ось одна жінка з сім’єю переїхала в іншу країну. Так склалося життя. І їй не дуже пощастило з сусідом – поруч жив сердитий дідусь в капелюсі та в штанцях на підтяжках.

Самотній пенсіонер, який розважався тим, що викликав поліцію з кожного приводу. А там поліція швидко приїжджає. Діти шумлять і кричать – приїжджає поліція. Гості прийшли й голосно говорили або пісню заспівали – поліція. Сміття не так розсортували та викинули – теж можуть приїхати, якщо дідусь викличе. І спілкувався цей сусід дуже злобно, виблискував очима з-під сивих брів і щось бурмотів загрозливо.

Жінка навіть витратилася на психолога та отримала пораду: треба налагодити стосунки з сусідом. Він почне більш стерпно ставитися, перестане скаржитися, і почнеться щастя. Треба піти до дідуся, вибачитися за завдані незручності й пригостити випічкою. Він і розтане! Жінка так і зробила. Напекла булочок, поклала на красиву таріль і пішла до сусіда. Вибачилася і пригостила його випічкою. Мовляв, все-таки ми з вами сусіди та рідна мова у нас спільна. Так нехай у всьому у нас буде спільна мова! Сусід недовірливо побурчав, але таріль взяв. А потім повернув, поласувавши випічкою. А потім дама його знову пригостила пиріжками. І стосунки налагодилися. Вони стали друзями!

На цій ноті мені б хотілося закінчити розповідь. Але історія триває. Зараз дідусь в підтяжках кожен день приходить в гості до гостинних сусідів. Йому раніше було не з ким поговорити. А зараз він із задоволенням годинами розповідає про свою молодість, про родичів, про здоров’я і про політику. Годинами сидить на дивані. І їсть печиво. Кожен день він дзвонить у двері й запитує: «а що ви сьогодні спекли?». А по ночах телефонує і скаржиться на здоров’я. Вранці теж дзвонить і розповідає, як він себе почуває. А також дає поради – як жити правильно.

Дідуся шкода, звичайно. Але і жінку шкода. Тому що попросити сусіда не приходити – значить, розсердити його і нажити собі ворога. І взагалі, він уже всім соціальним службам сказав, що ця жінка – його друг. Майже родичка. І треба їй дзвонити, якщо щось з ним станеться. Вона його супроводить з лікарні й взагалі надасть допомогу.

Так що занадто зближуватися з сусідами не менш небезпечно, ніж сваритися з ними. А сварки набагато частіше відбуваються після зближення, це закон. Неприємно бачити, що до нас недоброзичливо ставляться і не вітаються. Але це можна пережити. А кожен день відкривати двері непроханому гостю – це набагато важче. І м’яко відповідати на питання: «а що ви сьогодні спекли?» … Або гроші давати в борг. Або цукор. Або сидіти з чужими дітьми … Зближення з сусідами можливе, коли вони адекватні й ми хочемо з ними дружити. Чи готові до дружби. Якщо не готові – треба тричі подумати, перш ніж ломитися з пирогами в сусідні двері…

Автор: Анна Кірьянова

Залиште свій коментар

коментарів