Пам’ятка для людини, що переживає ГОРЕ

Як пережити справжнє горе? Життя сповнене втрат. І наша мета – навчитися впоратися з нашим станом після трагічної події, навчитися подолати страх, який паралізує наше життя.

Мета даної пам’ятки – допомогти потерпілому відновити сили, впоратись з горем, подолати втому від життя, що раптово прийшла.

Пам’ятка складається з чотирьох частин:

  • Перша частина. «У вашого горя є початок, є мета і є кінець».
  • Друга частина. «Ти відповідаєш за своє життя навіть тоді, коли його відвідало горе».
  • Третя частина. «Просити допомогу – це не завжди свідчення слабкості».
  • Четверта частина. «Процес одужання не завжди можна прискорити – не квапте подію».

Як впоратися з цим горем

Частина перша. У вашого горя є початок, є мета і є кінець

Горе – це така робота, яку необхідно зробити. Це не найприємніша робота у твоєму житті. Але згадай, чи завжди тобі доводилося в житті виконувати приємну роботу. Мити брудний посуд, підлоги, прати й т.д. І як би ми не відкладали на потім роботу, яка не приносить нам задоволення, все одно її доводилося зробити. Згадай, що після завершення неприємної роботи, яка не завдає радості, настає дійсне полегшення.

У тебе, можливо, були випадки у твоєму житті, коли ти був реально винен перед кимось: це могли бути батьки, брати й сестри, друзі. Ти відчував себе незатишно, ніяково, твої думки плуталися і ти не знаходив собі місце … доти, поки ти нарешті не зібрався з силами та не підійшов і не вибачився. І тобі відразу ставало набагато легше, тому що ти в даній ситуації пересилив себе, перехворів.

Можливо, що досі у вашому житті не було болю, ви щасливо і безхмарно жили й раптом вам доведеться справлятися з подією, яка не вписується в ваш звичний життєвий шлях.

Що означає поява в вашому житті події, якої досі не було? Це означає, що ви не знаєте, як з нею бути, як на неї реагувати. Отже, вам треба вчитися переживати горе. Можливо, вас буде лякати така пропозиція. Ви можете подумати, що варто тільки навчитися переживати горе, як трагічні події будуть постійними супутниками вашого життя. Краще, звичайно, обходитися без горя взагалі. Але в житті так не буває і в цьому треба собі зізнатися, треба бути чесним перед собою. Час від часу у нас трапляються втрати, і тому важливо знати, що наше горе має мету.

Нам дуже затишно було жити з думкою, що життя хороше, світ влаштований справедливо. Але важка втрата підриває вашу віру в прекрасне життя, і ви починаєте думати, що життя не така вже чудова штука, воно несправедливе. Психологи називають такий стан після втрати – крах базових ілюзій. Це прощання з романтичним уявленням про життя.

Наше життя, наш світ дійсно не створені тільки для щастя, як птах для польоту. Часом в наш світ входить горе, і тепер справа за вами, як ви його зустрінете. Як дитина, у якої відібрали улюблену іграшку, або як дорослий, який розуміє, що в житті поряд з радощами є і горе.

Важка втрата вибиває вас з рівноваги. У перший момент ви шоковані, ви паралізовані страхом. Важко змусити себе рухатися, думати, відчувати, говорити. І ось у цій ситуації вам необхідно повернути собі рівновагу, тобто продовжувати жити. Для цього треба повірити, що у всього, що відбувається, є мета.

Мета є не в самому факті втрати. Ні. Мета є у вашому стані, поведінці після трагічної події. Мета є в подоланні вашого страху, який паралізує ваше життя.

Тут є, принаймні, дві можливих дороги.

  • Перший шлях. Можна вважати, що те, що трапилося – це вам урок-покарання за не зовсім праведне життя. Дуже часто можна почути від потерпілих людей такі фрази: «За що?», «Що я зробив не так?». Питання зрозумілі, але важко назвати їх розумними. Погані та трагічні події стаються як з хорошими, так і з поганими людьми. Горе не вибирає свою жертву в залежності від праведності поведінки останньої.
  • Другий шлях. Він не простіший від першого, але він єдино правильний. Втрати приходять до нас тому, що ми живемо в недосконалому світі, в якому життя сусідить зі смертю.

Щоб перерости свою втрату, треба утвердитися в думці, що факт смерті не применшує життя.

Частина друга. Ти відповідаєш за своє життя навіть тоді, коли його відвідало горе

Отже, ми визначилися, що в тому, що трапилося, немає твоєї провини. Ти не відповідаєш за кризову подію у твоєму житті. За що ти продовжуєш відповідати – так це за своє життя, яке тепер не таке щаслива, як було колись. Ти відповідаєш за процес виходу зі стану горя, за сам процес горя. Чому я? Чому не можна перекласти відповідальність за процес горя на інших, більш сильних людей? Насправді не можна.

Річ у тому, що ніхто не може сумувати замість вас, «відчувати за вас і плакати за вас, а це істотна частина відновлення після важкої втрати». Слід знати та завжди пам’ятати, що горе – не хвороба, від якої рано чи пізно вилікуєшся, горе – одвічна і важка робота, яку треба виконати.

Важливо пам’ятати, що у важкі хвилини життя необхідно зберегти відповідальність за своє буття, за всі події, з якими ти зустрічаєшся. Але коли смуток і туга заповнює все навколо, коли, здається, що нічого навколо тебе не зможе не тільки здивувати, але дати хоча б краплю спокою і трохи радості, найважче зберегти почуття відповідальності за своє відновлення.

Коли смуток нестерпний, ви можете впасти в стан депресії. Депресія потребує лікування, але це всього лише перерва в роботі над горем. Це перерва, яку ви взяли в роботі над горем. Відпочивши, ви плануєте повернутися до колишньої роботи.

У будь-якому випадку ви берете на себе відповідальність довести її до кінця.

Третя частина. Просити допомогу це не завжди свідчення слабкості

Слід пам’ятати, що робота над горем не робиться поодинці. Що вийти зі смутку, відчаю, депресії, вам потрібна підтримка, вам потрібні інші люди. Кожен відчуває себе спокійніше, коли він знає, що йому є куди звернутися, де його зрозуміють, вислухають, нададуть необхідну підтримку.

Головне, не треба боятися просити про допомогу. Важливо, щоб та людина, до якої йде звернення за допомогою, розуміла сам процес відновлення після перенесеного горя.

Четверта частина. Процес одужання не завжди можна прискорити – не квапте події.

Можна зрозуміти людину, яка хоче якомога швидше закінчити роботу над горем, яка поспішає звільнитися від переживань і страждань. Але слід пам’ятати, що роботу над горем не можна прискорити, її не можна квапити. Як правило, пройде не менше 2-3 років, перш ніж ви переживете смерть або розлучення.

Отже, цей процес не можна прискорити. Так, може бути, ви не зможете витримати настільки тривалі переживання. Будьте впевнені, ви зможете, і ви все винесете, все витерпите.

В процесі переживання горя не уникнути й втрат. Хтось із друзів розчарує вас, і ви втратите когось із них.

Чуже горе часто відлякує тих, хто його не розділяє. Але ви пройдете через горе і знайдете баланс сил. Це таке завдання, яке вимагає багато терпіння не тільки від вас, але і від ваших друзів.

Залиште свій коментар

коментарів