Мама стала моєю суперницею: «Я не хочу, щоб твоє життя було кращим від мого»

Це не заведено обговорювати, але існує одне неприємне явище у стосунках між матір’ю і дочкою, про яке ми не можемо мовчати.

Поговоримо про заздрість: саме це почуття часто руйнує стосунки матері й дочки. Адже майже всі наші підсвідомі образи тягнуться з раннього дитинства – зі стосунків із мамою.

У деяких сім’ях таке навіть важко уявити, а в багатьох – це абсолютна реальність. Ми сподіваємося, що батьки будуть щиро пишатися нами та радіти нашим успіхам. Але що робити, якщо найближча людина, мама, вважає нас лише конкурентом?

Loading...

З редакцією «Отож» своєю історією поділилася Тетяна, у якої склалися непрості стосунки з мамою.

Стосунки з дочкою

«Я у мами рання дитина, і мені вона здавалася скоріше старшою подругою чи сестрою, ніж матір’ю в загальноприйнятому розумінні. Ще в школі я відчувала, як вона порівнює мене з собою: прискіпується до зовнішності, ходи, ваги. Я росла в атмосфері постійної критики й навіть звикла до неї.

Одного разу я записалася на бальні танці та почала серйозно ними захоплюватися. На що моя мати сказала: «Краще б зайнялася чимось корисним». Моїх подруг батьки хвалили за успіхи, але моя мама жодного разу не була присутня на виступах і не вітала з призовими місцями.

З раннього дитинства мені дорікали за те, що я завадила мамі вийти заміж. Батько, як це зазвичай трапляється з чоловіками, залишив маму відразу після мого народження і ніколи не цікавився нашим життям. На мої питання про тата мама відповідала: «Радуйся, що у тебе є я і є кому подбати про тебе».

Бувши вже студенткою, я вперше закохалася. Але мама відразу сприйняла мого обранця негативно. Називала його безвольною ганчіркою, людиною без майбутнього і без професії. Вона не соромилася критикувати мене в його присутності, розповідаючи принизливі історії з мого дитинства. Після того, як я спробувала її зупинити, вона дорікнула мені за відсутність почуття гумору.

Я бачила, що мати не може винести мого щастя. Зате до приходу мого хлопця до нас в гості, вона чепурилася, одягала спокусливе вбрання і робила макіяж. Дійшло навіть до того, що вона загравала з ним під час моєї відсутності. Незабаром після цього ми з хлопцем одружилися, винаймали квартиру, і я постаралася якомога рідше спілкуватися з матір’ю.

На жаль, через 7 років ми розлучилися, і тут вперше в житті мама стала моїм союзником. Втішала мене, відмовляючи заводити зв’язки з чоловіками. Ставила в приклад мого батька і звинувачувала всіх чоловіків в руйнуванні жіночих доль. Проте я пережила травму розставання з чоловіком і почала жити по-новому. Моя кар’єра пішла в гору, стали доступні безліч подорожей, в яких мене іноді супроводжувала мама. Але мій успіх викликав у неї лише неприйняття.

У поїздках вона постійно була всім незадоволена, незважаючи на те, що все було моїм коштом. Мої кар’єрні досягнення вона вважала лише вдалим збігом. Коли я знову зустріла чоловіка, мати стала і зовсім холодна. Здавалося, неможливо викликати материнську радість і гордість, як би я не старалася».

Думка експерта

Психотерапевт Вероніка Степанова стверджує, що дуже часто на тлі щасливих дочок матері відчувають себе невдахами. «Часом це наслідок ранніх пологів, як у випадку нашої героїні. Чим пізніше з’являється дитина, тим більше мати прагне оберігати її та піклуватися про неї.

«Жінка, що стала мамою рано, вже через 15 років бачить поруч не свою дитину, а дівчину. Розумом-то вона розуміє, що це її кровиночка, але відчуває суперництво, яке може тривати все життя. Чому мати заздрить? Очевидно, молодості, більш цікавому і яскравому життю, щасливим стосункам. Матір переповнюють приховані гнів і ревнощі, які породжують докори й сварки з кожного приводу», – пояснює Вероніка.

«Я не хочу, щоб твоє життя було кращим від мого», – ось невисловлене бажання мами-суперниці. Дочку звинувачують в тому, що через неї не склалося особисте життя матері: не вийшло утримати чоловіка за допомогою дитини, або чоловік сам пішов після народження дитини.

Не дивно, що автор цієї історії, Тетяна, отримала підтримку і співчуття від матері, коли її шлюб розпався. На тлі провалів дочки мати відчула себе такою, що відбулася. Мати не може винести того, що її дочка – жінка, яка молодша, красивіша, успішніша.

Дочці слід визнати, як це не боляче, що від такої матері отримати схвалення і похвалу не вийде. До неї потрібно ставитися, як до заздрісної подруги та дотримуватися відповідного формату спілкування. Можна обговорювати друзів, родичів, роботу, але тільки не особисті справи.

Треба навчитися самій хвалити маленьку дівчинку всередині себе: помічати свої навіть найдрібніші досягнення і заохочувати себе за них. Таким чином вдасться підбадьорити внутрішню дитину, захистити почуття і допомогти собі рухатися вперед.

Матері необхідно проаналізувати свої почуття до дитини. І якщо серед них присутня заздрість, то потрібно подумати, як налагодити стосунки з дочкою, поки це не зруйнувало життя обох.

Нагадаємо, що бути матерями нас ніхто не вчить, тому ніхто не застрахований від помилок. Варто прийняти свою недосконалість, відпустити всі образи й жити своїм життям в задоволення.

Кожна жінка заслуговує щастя в житті. Не можна звинувачувати свою дитину і вважати її причиною невдалого шлюбу. Адже в зачатті брали участь двоє, але, за статистикою, найчастіше чоловіки відмовляються від дітей.

Яку пораду можна дати нашій героїні, щоб налагодити стосунки з матір’ю? Обов’язково напиши нам про це в коментарях.

Залиште свій коментар

коментарів

Loading...