ЯК мати перетворює СИНА в «психологічного чоловіка»

Кожному психологу, що практикує, доводилося мати справу з цим дивним і сумним явищем. Це виглядає так, що мати перетворює свого сина в “психологічного чоловіка”. Або, за висловом Юнга, вона переносить свій ерос на сина.

Цей комплекс часто зустрічається, коли жінки виховують свого сина самі, або коли жінку сильно не влаштовує чоловік і вона переносить всі свої очікування на сина.

До чого призводить надмірна опіка

Такі матері прагнуть до надмірної опіки над сином, що межує з духовним насильством. Мати “любить і обожнює” сина, вважає його генієм, “присвячує йому все життя”. На ділі ж прагне до тотального контролю, управляє його розвитком і кар’єрою.

Мати весь час вимагає до себе підвищеної уваги, і при спробі сина відокремитися і стати самостійним, створити свою сім’ю – мати зробить все, щоб цього не сталося. Вона буде тримати сина в постійній напрузі, підвішувати йому почуття провини.

Наслідком перенесення на сина ролі свого чоловіка, є материнські ревнощі та неготовність віддавати сина «іншій жінці». Вона буде переконувати його в тому, що всі жінки недостатньо гарні для нього.

Мати, яка страждає подібним комплексом, поводиться подібно до сексуальної партнерки, а не матері: весь час вимагає підвищеної уваги, грошей, перебільшеної турботи, повністю ігноруючи свою материнську роль і інтереси сина.

Така мати постійно привертає увагу сина до себе всіма способами, скандалами, але найчастіше використовує здоров’я: «Мені так погано, у мене тиск, я, напевно, скоро помру. Ну ось, ти приїхав і мені стало легше “. При цьому зовсім не враховується, що він мчав через усе місто, кинувши свою сім’ю і роботу.

“Ти у мене такий хороший хлопчик, і любиш маму.” – говорить вона йому з самого дитинства.

Ще повторює: «Ніхто не буде любити тебе так, як я. Кому ти потрібен, крім мене… “

Або “Цій жінці від тебе потрібні тільки гроші, вона не варта тебе …»

Мати весь час буде доводити, що вона краща і будь-яка інша жінка є для неї суперницею. Вона несвідомо робить життя сина в його родині з дружиною нестерпним, змушуючи його весь час розриватися між дружиною і матір’ю, відчувати задушливе почуття провини, що він поганий син і поганий чоловік.

Адже мама – “це головна людина в моєму житті”, думає він. “Вона все своє життя віддала мені, а я невдячний, кидаю її, залишаю зовсім одну…”

Поступово у такого чоловіка формується стійке переконання, що тільки від нього залежить мамине здоров’я. Що якщо він буде себе добре вести, то мама не буде хворіти і довго проживе.

У подібних ситуаціях нещасні всі: мати, син, дружина сина, його діти. А найсумніше, що частенько такі чоловіки взагалі виявляються нездатні мати повноцінні стосунки з жінкою і створити свою сім’ю.

І навіть після смерті матері, “дух” тієї, що пішла, нависає над ним  і продовжує панувати над його свідомістю.

Таких випадків у моїй практиці багато. Чоловікові в цій ситуації дуже складно звільнитися, “адже все життя мама так дбала про нього”.

Його переконаність у власній провині, з приводу численних хвороб матері, а потім і її смерті, буває вкрай сильна.

Які варіанти розвитку в таких ситуаціях?

Наведу кілька прикладів:

1. Чоловік все ж знаходить в собі сили відокремитися від матері, але його тягне до владних жінок, схожих на неї. Як тільки у нього виникає прихильність, він тут же лякається залежності і втікає зі стосунків.

2. Він “одружується” зі своєю роботою і стає трудоголіком, або йде в будь-який інший запій – алкоголь, ігрову залежність…

3. Він створює одну сім’ю за одною, але мати постійно влізає в його стосунки з дружиною, руйнує їх.

4. Чоловік озлобляється на жінок і підсвідомо мститься їм за те, що мати зробила з ним. Наприклад, знаходить жінок, схожих на неї, потім прагне гнобити їх, зламати їх волю.

5. Він повністю позбавляється волі. Не одружується, живе з мамою, поки вона не помре, а решту життя проводить на самоті.

6. Рідше, але таке теж буває, чоловік стає подобою своєї матері, будує схожі стосунки зі своєю дружиною або дитиною, формуючи їх повну залежність від себе і душачи їх своєю “турботою і любов’ю”, прагнучи до тотального контролю над ними.

Звичайно, є ще варіанти, але, мабуть, я зупинюся на цих прикладах.

Таким чоловікам, якщо вони звертаються за допомогою до психолога, потрібна величезна мужність, готовність переносити душевний біль, протистояти звинуваченням і проявляти стійкість своєї позиції.

Правда, часто вони звертаються за допомогою тоді, коли самі вже дуже хворі, страждають від мігрені і гіпертонії, коли вже втратили сім’ю, або дуже близькі до цього. Їх серце розривається. Вони часто розповідають, що вже перенесли інфаркт. Я пам’ятаю одного такого чоловіка, дуже розумного й освіченого, прекрасного фахівця у своїй сфері.

Коли він після кількох сеансів усвідомив, що відбувається, зрозумів, що все життя був “чоловіком” для своєї матері, сказав: “Ну що ж, тепер пізно, нехай доїдає мене. Мені простіше віддати себе на поталу, ніж потім все життя жити з думкою, що моє віддалення вбило її. “ Менше, ніж через рік він помер від інфаркту… Що тут скажеш, в подібних ситуаціях нещасні всі…

Леа Веденски

Залиште свій коментар

коментарів