Про що краще мовчати, навіть коли тебе запитають: 7 золотих порад

Від автора:

Писала цю статтю і згадувала ситуації, в яких мені довелося зовсім не психологічно “правильно”, але дуже жваво втікати від співрозмовника, який все говорив і ніяк не міг зупинитися.

Про те, що мені не пасує ця зачіска, про те, яка сволота сусідка знизу, про неможливість підібрати ідеальну домоправительку, або про телепередачі, переглянуті за тиждень. Або намагався підсунути прочитати книги, які мені не цікаві.

Чи відчуваю я свою провину, що зникала з обтяжливого контакту мовчки, по-англійськи? Або, може бути, потрібно було пояснити людині, чому я більше не хочу спілкуватися? Але чи потрібно пояснювати комусь, хто і так не цікавиться, як мені з ним, чому з ним бути не хочеться?

Непрохані поради, непотрібна правда, непрошена турбота – ми завжди дуже любимо «заподіювати» добро – робити та давати те, що у нас не просять. Чомусь нам здається, що в чужому житті ми орієнтуємося краще, ніж ті, хто його живе. А ще ми думаємо, що правда (читай – жорстка, нічим не прикрита критика) допомагає іншому досягти якихось нових висот розвитку.

І щиро віримо, що всім людям навколо цікавий наш особистий досвід, наша особиста думка і навіть наш особистий свіжий прищ на сідниці, що свербить, точніше, інформація про те, як він свербить і як видозмінився сьогодні.

Насправді, ні. У кожного є свій досвід, своя правда і навіть своя власна дупа, для того, щоб ростити на ній будь-які прищі.

Тому, якщо не хочеш стати людиною, від якої всі зникають, ось кілька речей і ситуацій, в яких варто мовчати або поводитися себе дуже стримано:

– Ніколи не обговорюй з матір’ю її дітей. Навіть якщо у тебе запитали поради або хочуть почути твою думку, виражай її максимально коректно, спершу висловивши матері підтримку і розуміння того, як їй нелегко.

У кожній заувазі щодо того, що дитина зробила щось не те, тобто вчинила «погано», мати чує так само і те, що вона погана мати, раз допустила подібне.

Звинувачуєш дитину – звинувачуєш матір. У відповідь отримаєш подвійний захист або напад.

– Стримай радісне «вау» і тим більше не пускайся в довгу розповідь про те, що тобі «болить», коли представлена тобі людина виявляється юристом, лікарем, письменником або психологом. Повір, ці люди вже занадто добре знають, що буде далі, тому все частіше уникають повідомляти про свою професію.

Де б не відбулася зустріч – у Соборі Святого Петра в Римі або на хрестинах у друзів – їм завжди починають розповідати про те, що турбує, питають поради або переказують все своє життя, сподіваючись, що воно збагатить скарбничку їхнього досвіду.

Повір, в скарбничках психологів, лікарів і юристів історій (трохи) більше, ніж сталося за все твоє життя. А письменник і сам придумає будь-яку історію. За професійні ж поради й допомогу потрібно платити. Ти ж не готова дарувати свої професійні послуги. Так чому впевнена, що вони дарують?

– Не ділися подробицями минулих стосунків зі своїм нинішнім партнером, тим більше не порівнюй його з колишнім. Так, нам всім цікаво знати, що було у кожного в минулому. Більш того, те, що і як хтось розповідає про свої минулі стосунки, характеризує його і дає можливість зрозуміти як він поводиться в сьогоденні. Однак, є велика різниця між тим, щоб просто сказати «були стосунки, вони тривали стільки-то, не склалися, бо» і тим, щоб кожен раз розповідати довгі історії про те, як вам було разом, де ви були разом, що робили, які подарунки дарував тобі колишній, яка жахлива жінка його мати і про те, що секс у вас був зовсім не супер. Або навпаки «супер, який секс, а ось ти, милий, зовсім не такий вправний в ліжку, але нічого, ми це виправимо».

– Тримай при собі свої флешки з фотками, музикою або фільмами. Навіть якщо тебе попросили показати фото з відпустки – подумай, може варто показати лише 10-15 кращих знімків, а не всі 3444 кадри.

 Люди можуть проявляти інтерес до твоїх захоплень, смаків або пристрастей, але чи потрібно тут же радісно стрибати на улюбленого коника «Я весь такий цікавий» і затягувати промову години на 4?

«Я тільки що повернувся з Іспанії, ось моя яхта, ось моє авто, а ось він, я, це я їм, це я купаюся, а це я сплю. А ще я записав такий класний трек, він на іншій моїй флешці, зараз я вам його поставлю, послухали, подобається? А ще у мене тут такий цікавий фільм, про те, як я відпочивав в Іспанії, ви бачили фото, але вони не відображають всієї суті, зараз ми подивимося фільм, тоді ви точно все зрозумієте».

– Не починай з критики висловлювати свою думку, навіть якщо вона дуже об’єктивна і твоєю думкою щиро цікавляться. Всі ми, коли починаємо щось нове, боїмося і не впевнені в тому, який вийшов результат. Завдання критики розвинути людину, а не вбити в ній всякі прагнення пробувати себе в чомусь новому. Тому, коли говориш про чиїсь здобутки або роботу, використовуй одне просте правило «одна радість-одна гидота», причому радість завжди повинна йти першою.

Це закон психології сприйняття – ми не здатні почути добре, що йде за поганим.

Якщо починаєш з поганого, про гарне вже годі й говорити, воно залишиться непоміченим. На початку похвали співрозмовника, відзнач те, що йому безумовно вдалося, почекай хвилину, дай насолодитися похвалою і тільки потім говори про те, що вийшло погано.

– Не відповідай на питання, яких тобі взагалі не задають, те ж саме стосується чужих, що випадково стали відомими, секретів – мовчи. Мене часто запитують «я побачила чоловіка моєї подруги в ресторані з іншою жінкою, чи потрібно сказати подрузі про це?», «Я помітила сина подруги в компанії поганих підлітків, розповісти їй?».

Кожна людина в стані сама отримати будь-яку інформацію і кожен вибирає той рівень обізнаності, який йому зручний.

Даючи іншому більше інформації, ніж він готовий і просив, ти ставиш його перед необхідністю щось робити, а оскільки до дій людина не готова – вона або «закриється», або перекладе потім всю відповідальність на тебе. Ти до цього готова?

– «Мовчання-золото» – говорили мудреці давнини й мали рацію. Це не означає, що зараз тобі потрібно обірвати спілкування з усіма і стати мовчуном. Мовчуни та базіки – дві крайності, які дуже ускладнюють спілкування. Але щоб ти не говорила, ти говориш не в порожнечу. У тебе є співрозмовник і з його реакцій ти завжди можеш судити, як він ставиться до сказаного. Він посміхається, зацікавлено дивиться в очі та заохочує питаннями? Або він позіхає, дивиться вбік або на годинник? Він «скам’янів» обличчям і стримано цідить «спасибі»? Або він взагалі відвернувся, щоб бігти від тебе і тільки ґудзик його піджака, за який ти тримаєшся, зберігає ваш «діалог»?

Інша людина в змозі показати чи сказати тобі, чого від тебе хоче. А, головне, ти завжди можеш запитати, чи хоче інший дізнатися, почути, отримати від тебе інформацію, пораду або допомогу. Будь уважна до свого візаві й тоді ваше спілкування стане по-справжньому наповненим і цікавим.

Автор: Елена Шпундра

Залиште свій коментар

коментарів