Помилки наших мам, які повторюємо ми

Кажуть, дитячий досвід – свого роду автопілот. 

Коли ми втомилися, а ресурси закінчуються, пам’ять витягує звичні моделі та послужливо пропонує. І важливо вчасно поставити собі питання: чому я так чиню? Я дійсно вважаю це правильним і справедливим стосовно до дитини?

Що і чому робили наші батьки? І чи варто переймати ці геніальні методи?

Змушувати доїдати

Швидко їж! Тарілка повинна бути порожньою і чистою! В цей шматок хліба стільки людей вклали сили! У радянські часи ця модель ставлення до їжі була, мабуть, єдиною. Згадайте Дениса з розповідей Драгунського, який давиться гидкою кашею, але їсть – інакше ніякого Кремля. Сатиричні і повчальні вірші про тих, що мало їдять, були хітом будь-якого збірника. Причина проста – банальний голод, через який пройшли наші бабусі, а відгомін застали мами. Нагодувати дитину було складно і життєво важливо. Їж сир, я в черзі годину простояла. Що значить – морквина несмачна, це вітаміни! Але пора поглянути правді в очі: сучасні діти не страждають від виснаження або нестачі мінералів. Не поїв кашу зараз – з’їсть банан трохи пізніше, або пообідає з апетитом. А догодовування через силу веде лише до порушень харчової поведінки, які можуть залишитися і в дорослому віці.

Говорити, що можеш краще!

Бачили мем про індійську кобру? На одному малюнку – вона сама і підпис: «Індійська кобра може вбити 97% своїх жертв одним укусом». На іншому – незадоволений тато кобри, що запитує, чому 97%, а не 100%! Наші батьки поводили себе приблизно так само. У чверті одна четвірка? А чому не відмінниця? Посіла перше місце в класі? Тепер чекаємо результатів по школі! Успіхи приймаються як належне, а табличка «фініш» відсувається на сто кроків. Давай, старайся, прагни. Звичайно, такий підхід виключає похвалу – тільки напуття. Все це загрожує перфекціонізмом, невпевненістю в собі і бажанням отримати, нарешті, цю чортову похвалу! Або плюнути на все, тому що вічно цим дорослим мало. Може, пора зупинитися?

Пропагувати гендерні стереотипи

Дівчинка повинна бути – правильно, акуратною, скромною і господарною. Далі список тільки зростає: не кокетувати й не дзвонити першій, знати собі ціну, вийти заміж після інституту, народити дітей… Всі ці премудрості підносяться під різними соусами – як напуття, як критика, як жарт. Але суть одна – ти повинна щось виключно за статевою ознакою. Так, хлопчикам не солодше – вони теж вічно зобов’язані. Захищати, ділитися, бути щедрими, любити спорт, не нити й не плакати, утримувати сім’ю… У світі, де, нарешті, ці рамки розширилися і заговорили про людську цінність поза гендером, ці поняття ніяк не можуть стати в нагоді.

Не залучати татів

Це, до речі, наслідок пункту вище – вихованням дітей повинна займатися мати. Особливо маленьких і особливо дівчаток! Хлопчиків – нехай, але і то в форматі «навчити рибалити». А ось встати вночі, вимити попу, залишитися з немовлям, щоб відпустити дружину не в лікарню з гострим болем, а на, прости Господи, манікюр, може тільки підкаблучник і ганчірка. Тому що справжня мати повинна все встигати сама – і з дитям, і квартиру прибрати, і чоловіка зустріти з посмішкою. Які в цьому плюси, крім схвалення сусідок, нікому не зрозуміло. А от мінусів більше, ніж хотілося б – втома і виснаження жінки, відсутність емоційного контакту – у батька у дитини. Може, порадувати сусідок якось інакше?

Не цікавитися думкою дитини

Малий ще! Молоко на губах не висохло, а туди ж! Виростеш – поговоримо, а поки рота стули. Вирішую тут я! Перечитайте ці фрази кілька разів і дайте собі відповідь, чи здатні вони навчити дитину повазі, прийняттю і розумінню? Навряд чи. Зате при такому підході дитина швидко вчиться лицемірити, робити щось таємно і зневажати тата з мамою. Або боятися до тремтіння в колінах – що нітрохи не краще. У підлітковому віці це погіршує всі конфлікти та псує стосунки так, що потім не виправиш нічого.

Забороняти негативні емоції

Плакати не можна, сердитися теж, як і злитися або боятися. Взяв себе в руки, витер носа і вперед, з посмішкою. Здавалося б, все правильно, але зовнішній спокій зовсім не означає внутрішній. А загнані вглиб страхи та переживання – вірний шлях до неврозів. Куди правильніше вчити дитину розбиратися в собі та розуміти, чим викликана та чи інша емоція. Аналізувати її, проживати – а вже потім забувати й посміхатися. Психологи обома руками за!

Запихати в секції

Як правило, гендерно – балет і художня гімнастика дівчаткам, бойові мистецтва і волейбол хлопчикам. Завдання ставляться або утилітарно, щоб хороша постава була, щоб м’язи міцні, або гонорово: доможися, стань першим, прослав прізвище. Останнім пунктом йдуть схильності інтереси дитини, яка цілком може ненавидіти й самого викладача, і танці та лижі, але задля своєї справи повинна терпіти. Кращий спосіб прищепити відразу до чого завгодно придумати складно. Втім, якщо влаштовує цей – чому немі.

Вимагати любові до молодших

Наші батьки мало читали про вікову психологію і стосунки сиблингів. І були впевнені, що старші просто зобов’язані піклуватися про молодших, любити їх, гратися і всім ділитися. А якщо ні – марш в кут, егоїсте! Але ми-то знаємо, які сильні ревнощі і як болісно може протікати боротьба за батьківську любов і увагу. І завдання дорослих – згладити гострі кути, допомогти подружитися чи хоча б мирно взаємодіяти. А піклуватися про дитину, все ж, завдання батьків.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів