Смішна розповідь: як Олена сходила до психолога

Ми всі дуже любимо нашу Олену.

Дружимо зі студентських років. Не просто любимо — потайки ще і шкодуємо. Вона завжди була трохи неуважною, завжди була дуже беззахисною, від чого у неї все життя проблеми на роботі. Начальниця їй грубіянила кожен день і загрожувала звільненням. Але навіть це не найголовніше.

Вона прожила з чоловіком 18 років, дочка вже майже доросла, оселилася окремо. Раптом Олена відчула, що у чоловіка «хтось є». Він почав з’являтися пізно додому, не відповідає на дзвінки, шле тільки смс «зайнятий», на питання реагує нервово: «Ну що ти пристала? Йди вже спати!». Олена закривалася у ванній і плакала. Вона відчувала, що стала нікому не потрібна. Одного разу наплакалась, вирішила перед сном намазати обличчя кремом — це виявилася зубна паста. «Ось і маразм почався заодно», — сказала вона нам.

Ми дружно запевняли, що всі ми з дивацтвами, що вона собі придумує чортзна-що, що її Юра — добрий і вірний чоловік. Але ми розуміли, що Олену треба рятувати, що вона в депресії. До того ж дехто з нашої компанії випадково побачив в кафе ввечері Юру — він був з дівчиною. Звичайно, Олені про це ми не сказали. Ми вирішили знайти їй хорошого психолога, Олені треба було поправити самооцінку, змусити повірити в себе, навчитися не переживати через будь-які дурниці. Так, жінці в сорок це не так легко, але можна.

Психолога ми знайшли, одного з кращих фахівців з депресій. Він був готовий навіть провести дві зустрічі з Оленою безкоштовно (ми теж надали йому деякі послуги з ремонту машини). І відправили Олену до нього, в медичний центр.

Далі сталося дивовижне. Ми досі вважаємо це маленьким дивом.

Олена прийшла вчасно, постукала. «Заходьте!» — відповіли їй.

За столом у кімнаті сидів лисий чоловік у великих окулярах. У нього був легкий акцент — чи то грузинський, чи то вірменський.

— Ви щось хотіли? — запитав він.

— З вами мій друг говорив … Який ремонт машини робив.

— А! Чудово. Сідайте, розказуйте! Які проблеми?

— Мені здається, у мене депресія …

— Що? — чоловік підняв окуляри, нахилив голову. — Е, яка депресія у такої красивої жінки? Олена посміхнулася:

— Дякую … Але ось на роботі у мене важка атмосфера … Начальниця мене принижує …

— Що ?! — Психолог навіть підвівся. — Вас? Ну розповідайте! Ні, стривайте, хочете трохи коньяку, а? Розширити судини, ну і розслабитися, а?

Олена не відмовилася. І потім розповіла психологу про проблеми з начальницею. Психолог стукнув великою долонею по столу:

— Тут є один перевірений рецепт. Якщо вона ще раз щось скаже — ви їй відразу: «Заткніться і не смійте зі мною так розмовляти!»

— Але хіба так можна? — здивувалася Олена. — Це по-науковому?

— Я називаю це шоковою терапією, відмінний метод. А якщо вона не вгамується — візьміть крем в балончику і видавіть їй прямо в обличчя. Ну знаєте — продається такий — для тортів всяких?

— Але мене ж відразу звільнять!

— І нехай! Але ви підете переможницею. Розумієте?

— Так! — радісно відповіла Олена. — Точно!

Потім вона розповіла про чоловіка. Психолог махнув рукою:

— Ну може, він і знайшов якусь вертихвістку, буває. Ну а ви теж хороші — сидіти вдома з похмурим обличчям, кому це сподобається? Слухайте, одягніть зранку найкращу сукню, нафарбуйтеся яскраво…

— Навіщо?

— Е, ви жінка чи хто? Ви коли яскраво фарбувалися останній раз?

— Не пам’ятаю … Не було приводу.

— А навіщо привід? Для себе. І теж приходьте ввечері пізно. Краще вночі.

— Юра буде хвилюватися …

— Дуже добре! Це і треба. Нехай хвилюється! Ви вже нахвилювалися, тепер його черга.

— Він буде дзвонити …

— Не відповідайте! Напишіть смс — «буду пізно». І все!

— А він почне розпитувати …

— Так просто смійтеся у відповідь. Ви сміятися вмієте? Так — безтурботно, як в юності?

— Напевно вже ні.

— Зараз будемо репетирувати. Ось дзеркало, вставайте перед ним. Так у вас і фігура гарна, як я подивлюся. Ох, не був би я одружений … — Психолог зобразив руками щось на зразок лезгінки.

І тут Олена засміялася. Відкрито, легко, вільно. Вона відчула, що їй добре, що всі проблеми — дурниця, що попереду ще багато років життя, що вона крута і сильна.

Після сміхового тренінгу психолог сказав, щоб Олена з’явилася через тиждень, галантно поцілував руку.

На наступний день вона одягла найкращу сукню, нафарбувала губи червоною помадою, а очі підвела так, ніби їй на вечірку. Чоловік запитав: «Ти куди така? У вас корпоратив? ». Олена відповіла недбало: «Типу того …» І швидко пішла. Сьогодні вона відчувала себе в ролі спецагента. І їй подобалася ця роль.

На роботі жінки заніміли, коли побачили Олену. Вирішили, що у неї день народження, про який всі забули. «Ні! — відповіла Олена. — Я просто зустріла потрібну людину».

І тут з’явилася начальниця: «Це ще що за карнавал? Ідіть вмийтеся і швидко надішліть мені рахунки-фактури. Що ви стоїте? Швидко, я сказала!».

Олена глянула начальниці прямо в обличчя і сказала: «Заткніться і не смійте так зі мною розмовляти!». Всі затихли. Начальниця наблизилася до Олени: «Що? Очманіла зовсім? Я звільню тебе!

Олена швидко запустила руку в сумку — і це був такий лихий жест, що всі вирішили: вона витягне зброю. Але Олена дістала з сумки балончик, натиснула на білу кнопочку. Начальниця здивувалася настільки, що стояла, незворушно, поки її обличчя перетворювалося в тортик.

Начальниця закрилася в кабінеті на цілий день, а ввечері покликала Олену: «А ви крута, Олена Іванівна. Прямо тихий вир з чортами. Ні, я не буду вас звільняти. Ви знайшли нестандартне рішення, і я теж знайшла. Я випишу вам премію».

Додому Олена з’явилася о першій годині ночі. До цього вона сиділа у мене вдома, ми пили чай і веселилися. Давно я не бачила Олену такою, зі студентських років. Їй дзвонив Юра, але вона скидала дзвінки. «Психолог так велів», — пояснювала Олена.

Через пару днів Юра приїхав до неї на роботу. Покликав в ресторан. Там довго вибачався, казав, що був неправий, що недооцінював Олену, що вона для нього — все, ну і так далі. Потім вони їхали на таксі і цілувалися на задньому сидінні, як в юності.

У призначений день Олена з’явилася до психолога. Вона раптом розгледіла табличку на дверях: «Завгосп». Минулого разу Олена не звернула уваги на неї, їй було не до табличок. Олена швидко заглянула всередину — там сидів все той же лисий чоловік у великих окулярах. Усміхнувся Олені:

— О, як я радий, заходьте!

— Так ви не психолог?

— Ні, дорога, зовсім не психолог. Психолог поверхом вище. Просто ви були така нещасна, мені захотілося допомогти хоч трохи.

Олена зареготала:

— Іноді бути розсіяною дуже корисно!

Залиште свій коментар

коментарів