Одна річ, яка здатна зруйнувати будь-яке подружжя

Статистика розлучень надто промовиста.

Все більше пар, які живуть разом у шлюбі, втрачають одне з одним зв’язок.

Розлучаються навіть ті, хто разом чверть і більше століття.

Зрада стає чимось звичним, для чого є гарне виправдання: незадоволені потреби у шлюбі через недоліки когось із двох.

Відчуження, грубість, замкнутість, зради… Усьому цьому є причина: нечулість, жорстокість серця.

Згрубілі, нечулі серця – причина усіх шлюбів, які розпались.

Що ж означає “жорстоке, нечуле серце” конкретно?

  • відсутність щирого каяття за гріхи
  • постійне повернення до брехні та спокус
  • егоцентризм
  • самообман
  • нездатність вчитись
  • постійне порівнювання себе з іншими і осуд їхніх “гірших” вчинків
  • постійне прагнення контролювати
  • чекати вибачення від іншого
  • вимагати, щоби змінювався насамперед той, хто поруч
  • більше думати, чого заслуговуєш, а не що можеш дати
  • бажання завжди бути правим
  • невміння прощати
  • завжди думати про те, що можеш скористати з людини
  • прибільшувати слабкості іншого і применшувати його сильні сторони, свої ж – навпаки
  • оберігати свій комфорт і посягати водночас на комфорт того, хто поруч
  • шукати причину завжди в іншому
  • читати цей список і думати, що хтось інший має його прочитати.

Для успішного шлюбу обоє мусять себе оберігати від нечулості сердець. У подружжі немає місця для цього, навіть у невеликих дозах.

Жорстокість серця з’являється непомітно, з невеликих егоїстичних проявів і здатна розгорітись вогнем злоби і ненависті.

Ми всі чули, що шлюб – це робота. І це насправді так. Але, можливо, не зовсім так, як ми це розуміємо спочатку.

Праця у шлюбі – це не епізодична допомога у прибиранні дому, вирішенні усіх питань із вихованням дітей, розподіл обов’язків. Це значно складніша та енргозатратніша робота: щодня класти своє життя заради іншого, щоби втримати той зв’язок, який був установлений від моменту одруження. Це робота постійних діалогів, у яких мусиш навчитись контролювати себе, прислухатись до того, що говорять вголос, щоби розпізнати, що говорить серце.

Щоби любити і поважати тоді, коли інший цього не заслуговує. Всупереч усьому прощати, щоби зберегти одне одного. Щодня переживати найрізноманітніші виклики, бачити і чути, бути друзями.

Праця приймати свого чоловіка і дружину як подарунок, навіть і особливо тоді, коли цього не заслуговують.

Бог хоче, щоби ми турбувались про те, що нам дано. Але у шлюбі дійсність така, що піклуватись набагато складніше, ніж здавалось. Дуже часто – боляче.

У подружжі вчимося любити так, як любив Ісус. І часто подружнє життя має багато рубців від ран.

З першого і до останнього дня подружжя слід молитися, щоби ні на хвилину не віддалитись від свого подруга. Просити у Бога мудрості бачити справжню причину тих чи інших вчинків, як своїх, так і іншого.

Дорога до розлучення – найпростіша. Значно складніше зберегти стосунки життєздатними.

Залиште свій коментар

коментарів