Чи винні діти батькам за виховання? І якщо так, то скільки?

За що необхідно дякувати батькам

Одні батьки очікують від дитини повернення якогось боргу, інші називають дітей інвестицією в майбутнє, треті скромно згадують про «склянку води на старості років»… Але хіба сім’я будується не на любові і турботі? Хіба вона будується на боргах?

Сьогодні редакція «Отож» постарається знайти, де закралася помилка. Ми з’ясуємо, хто кому і скільки винен у стосунках, і чи винен взагалі. Адже саме це непорозуміння і різниця у світосприйнятті і породжують проблеми між батьками і дітьми.

© DepositPhotos

Ставлення дітей до батьків

У перші роки життя батьки для дитини – цілий світ. Вони для неї втілення добра, турботи, ніжності, захисту… У ці солодкі моменти знайомства з величезним світом маленький чоловічок ще не знає, що за все пізніше доведеться заплатити, повернути той самий борг.

© DepositPhotos

А як же в стосунках утворюється борг? Він можливий, тільки якщо хтось дає, не отримуючи нічого рівноцінного натомість. Вкладаючи в малюка гроші і час, жертвуючи заради нього амбіціями, відпочинком і особистим життям, батько бажає отримати щось настільки ж цінне натомість.

Минають роки, і доросла дитина починає отримувати спочатку прозорі натяки, а потім і прямі вимоги робити для батьків те і це, тому що вона винна.

© DepositPhotos

Думки про борг зароджуються в головах батьків. І якщо тато і мама почувають, що батьківство стало для них марною жертвою, без радощів і бонусів, вони, звичайно ж, вважають це неподобством. Як так, 20 років намагалися – і нічого натомість?

Проблема в тому, як люди сприймають своє батьківство. Якщо для них це суцільні проблеми, через які вони занедбують власне життя, то пізніше природно хочеться компенсації.

А хіба дитина не може нічого віддавати натомість вже з перших днів свого життя? Її обійми, перші слова, посмішка, боязкі кроки, допитливість, вміння насолоджуватися життям… Батькові досить просто відкласти свої «важливі-преважливі» справи і отримати хоча б частинку того щастя, яке походить від малюка.

© DepositPhotos

Якщо ж мама і тато завжди зайняті, або вони десь в роз’їздах, або будують кар’єру, або зайняті справами цікавішими, то дитина не може їм нічого дати. А тому у батьків і виникають претензії на кшталт «стільки вклали, а від тебе ніякої віддачі».

Хіба мало на вулицях таких вічно зайнятих матусь, що біжать з кам’яними обличчями у справах. Куди ж ти біжиш, адже найбільше чудо поруч з тобою. Воно чекає на тебе! З кожною хвилиною воно випромінює настільки тепла, радості і любові, а ти байдуже пропускаєш все мимо себе. Ти сама схожа на дитину, яка ліпить пісочний замок, не помічаючи в піску крупинок золота.

© DepositPhotos

Нерідко буває, що мама і тато пропадають на роботах, забезпечуючи і себе, і малюка, і послуги нянечки. Саме няні малюк дарує всі ті промінчики щастя, які міг би подарувати батькам. А якщо і для няні він тягарем, і їй таке щастя ні до чого, то скоро дитина розчарується в собі, вирішить, що нічого прекрасного в ній немає.

Але ж батьки можуть просто насолоджуватися життям, якщо захочуть. І дитина для них буде не тягарем, а прекрасним доповненням, яке не тільки багато вимагає, а й багато дозволяє отримати. Важливо тільки, щоб і батьки вміли жити повним життям, а не закопували свої амбіції, збираючи все життя розчарування і образи.

© DepositPhotos

Недарма кажуть, що найщасливіші діти народжуються у щасливих людей. І якщо батьки вміють зберігати баланс між роботою, своїми мріями і сім’єю, то і діти будуть їм за це вдячні. Адже вкладаючи в дитину все, що маєш, ти робиш їй ведмежу послугу – вона ніколи не зможе відплатити і буде мучитися від почуття провини, відчуваючи борг перед батьками.

А як вважаєш ти?

Залиште свій коментар

коментарів