Чому ви вийдете (або вже вийшли) заміж за “неправильного” чоловіка

Це одна з речей, яких найбільше боїться кожна жінка – зв’язати своє життя не з тим чоловіком. Жінки йдуть на все, щоб уникнути помилки.

І все ж ми наступаємо на ті ж граблі: ми вступаємо в шлюб знову і знову.

Почасти це пов’язано з тим, що у нас виникає дивовижна кількість проблем, коли ми намагаємося зблизитися з іншими. Ми здаємося нормальними тільки тим, хто погано нас знає.

У більш мудрому, більш свідомому суспільстві, ніж наше, стандартним питанням на будь-якому першому побаченні було б: «А ти часом не божевільний?»

Ніхто не ідеальний. Проблема в тому, що до шлюбу ми рідко вникаємо в наші складності. Кожен раз, коли випадкові стосунки загрожують виявити наші недоліки, ми звинувачуємо наших партнерів.

Протягом більшої частини історії людства люди вступали в шлюб з логічних причин: земельна ділянка примикала до вашої, у його сім’ї був процвітаючий бізнес, її батько був політиком, у нього був замок, або так сказали батьки.

І з таких «розумних» шлюбів витікали самотність, невірність, образи, жорстокість і крики, чутні через двері дитячої.

А ті, хто одружився «заднім числом» або «просто так» постраждав від власної ж дурості.

Philosophers’ Mail

Справді, чим більше нерозсудливим є шлюб (можливо, пройшло всього шість місяців відтоді, як вони познайомилися, і в одного з них немає роботи, або вони ледь досягли підліткового віку), тим безпечнішим він може здаватися.

Нерозсудливість сприймається як противага всім помилкам розуму, цього каталізатору страждань.

Але хоча ми вважаємо, що в шлюбі завжди шукаємо щастя, все не так просто. Що ми дійсно шукаємо, так це фамільярності, яка може ускладнити будь-які наші плани на щастя.

Ми прагнемо відтворити в наших дорослих стосунках почуття, які ми пам’ятаємо ще з дитинства.

Любов, яку більшість з нас буде відчувати на ранньому етапі, часто плутають з «тією самою», хоча це просто бажання заповнити порожнечу і відсутність батьківського тепла по яким би то не було причинам.

Як же логічно, що ми, дорослі, вважаємо, що відкидаємо певних кандидатів у наречені не тому, що вони помиляються, а тому, що вони занадто правильні – занадто збалансовані, зрілі, розуміючі і надійні.

Ми одружуємося не з тими людьми, тому що ми не пов’язуємо любов з почуттям щастя.

Philosophers’ Mail

Нарешті, ми вступаємо в шлюб, щоб зробити це приємне відчуття постійним. Ми уявляємо, що шлюб допоможе нам стримати в лещатах ту радість, яку ми відчули, коли в голову вперше прийшла думка про весілля.

Можливо, ви уявляли собі вічну відпустку в Венеції, в лагуні, на моторному човні, з вечірнім сонцем, блиском у морі і келихом найсмачнішого шампанського в руках.

Ми одружилися, щоб зробити такі відчуття постійними, але так і не усвідомили, що між цими почуттями і інститутом шлюбу немає нічого спільного.

А ви згодні з цими словами?

Залиште свій коментар

коментарів