Комаровський пояснив, звідки береться агресія у підлітків – і що з нею робити

На сайті знаменитого українського педіатра Євгена Комаровського опубліковані важливі поради про те, як батькам ставитися до підліткової агресії.

Які б ми не були уважні до почуттів і потреб дитини, діти обов’язково будуть бунтувати, злитися і ображатися. Одне з наших завдань – допомогти дитині прожити свої «складні почуття». Поруч з нашою силою, уважністю і стійкістю попрактикуватися в тому, як витримувати відмову, як проявляти в здоровій формі опір, як назвати по імені те, що відчуваєш.

З кожним днем ​​і роком дитина з нашою допомогою вчиться витримувати все більше напруги, поступово визріваючи в своїх реакціях.

У маленької дитини не так багато можливостей проявити свою силу. Найчастіше вона проявляється саме в опорі. Якщо малюк втратить можливість опиратися нам в 3-4-5-7 років, то потім, в підлітковому віці, він не зможе сказати НІ тоді, коли це важливо.

І це батьківський дзен – утримувати кордони, тобто правила сім’ї, але дозволяти вільно розвиватися всередині цих правил. Усвідомлювати свої почуття – і вчити називати по імені почуття дитини. Ми буквально до певного віку будемо для дитини «зовнішнім мозком».

«Чому він вибирає такі агресивні іграшки, чому дивиться такі страшні злі мультики, чому вибирає собі в друзі таких дивних хлопців?» – запитують батьки про хлопчиків і дівчаток.

Справа в тому, що ми дуже мудро влаштовані: якщо я прямо не можу «прожити» емоцію, стан, то я буду компенсувати це кимось, чимось, «через кого» зможу це зробити. І якщо не стану буллером, то, можливо, приєднаюся до спостерігачів, до зграї пасивно-агресивних.

«Ідеальні мами і тати» – при всій величезній любові до дитини – не дають їй можливості попрактикуватися в «реальності життя». Вони не читають складних казок, з тексту прибирають злих і страшних персонажів, бояться, коли в грі дитина проявляє агресію.

Злість, захована в тінь, перетворюється всередині нас в некероване чудовисько. І коли воно вирветься на свободу, що стане для нього тригером, як воно проявиться – непередбачувано.

23 практичні поради про агресію дітей різного віку:

1. Дитина відрізняється від дорослого в тому числі і тим, що у дорослого механізм гальмування і контролю вже присутній і налагоджений. Слова «візьми себе в руки» до малюків абсолютно неприйнятні, їм поки «нічим» взяти себе в руки, вони тільки вчаться. Важливо про це пам’ятати.

2. Будь-яку роботу з батьками я починаю з теми ресурсу (якщо дорослий не подбав про себе, якщо він втомився, виснажений, то у нього цілком природно просто не вистачить сил на адекватну дорослу реакцію). Припустимо, сказати дитині: мовляв, я так втомився, що мені зараз потрібно побути самому, щоб потім з тобою говорити і реагувати. Дитині ми не потрібні 24 години на добу.

3. Діти дуже міцні, якщо ми більшу частину часу поряд з ними «адекватні», то епізоди нашої «неадекватності» вони переживуть без шкоди. Але тут все ж важливе питання – які ми більшу частину часу.

4. Виявлений гострий процес безпечніший, ніж прихований. Непроявлений опір йде «в тінь» і може перетворитися в тілесні симптоми, в форму аутоагресії. «Агресія на себе» може проявитися у зниженні успішності, у відчутті себе жертвою, в тому, що дитина може почати втрачати речі, «притягувати» до себе «покарання».

Чи може дитина сказати вам «ні»? Чи припустима в родині конфронтація думок? Чи дають дитині в чому-небудь право вибору? Чи є у неї відчуття, що вона може на щось вплинути?

5. Дитина може «віддзеркалювати» агресивну поведінку авторитетних дорослих, може злитися «замість когось». Часто дитина «проявляє» своєю поведінкою замаскований конфлікт у родині. Важливо чесно проаналізувати свою дорослу поведінку і свої реакції.

6. Агресія часто виростає з відчуття небезпеки, буває компенсацією болю, образи. Причому дитину можуть образити в школі, а агресію вона може каналізувати на бабусю або молодшого брата. Важливо уважно дослідити ситуацію.

7. Агресія буває пасивною і активною (пасивна, наприклад, – це показати язик за спиною людини, стати спільником до «проявленого» агресора). Активна агресія може бути вербальною або тактильною (вербальна – обзивання, дражнилки, крик), тактильна – биття, тілесне зачіпання.

8. На кожен вид агресії існує свій спосіб реагування: при вербальній ми можемо говорити з дитиною, при тактильній – зупиняємо руку, ставимо блок, вчимо ухилятися від удару.

9. Важливо пам’ятати, що малюки довербального періоду (які не вміють говорити зв’язною мовою) замість словесного контакту використовують тіло. Знайомляться, посипаючи один одного піском, кидають іграшку, «торкаючись», ніби розтягуючи свою руку, до людини, яка їх цікавить, б’ють лопаткою по голові, виявляючи симпатію і прихильність. Це не ознака того, що росте маніяк і агресор. Наше завдання – потихеньку, в рольових іграх вчити знайомству, освоювати комунікативні навички.

10. Якщо малюк б’є маму, тата, бабусю і при цьому посміхається, то, швидше за все, це не агресивна дія. Це для дитини гра. Важливо не давати зайвої емоції в свою реакцію.

11. Іноді діти, чекаючи від нас включеності і саме тілесної уваги, «оживляють» нас, «повертають в тіло» своїми дотиками або ударами. Буквально вони своїми долоньками кричать «агов, повернися». І таким дітям в цей момент важливі не стільки інтелектуальні, скільки тілесні гри.

12. У роботі з агресією важливо зрозуміти, чи немає органічної причини, хронічних захворювань, температури, гельмінтозу (інтоксикація може провокувати спалахи агресії). Часто агресія виростає з втоми і напруги.

13. Якщо дитина пережила досвід насильства, якщо було агресивне медичне втручання в тіло дитини, якщо з точки зору дитини вона «постраждала», але не отримала компенсації, то компенсація може бути агресивною.

14. У дітей старшого дошкільного та шкільного віку агресія може прикривати страх.

15. У малюків, дітей під час кризи 3 років, у підлітків – контролю над емоціями не чекайте. Їх поведінка – не спеціальна гра в «Дістань батька». Повірте, вони не спеціально.

16. У роботі з агресією з трилітками і підлітками важливо пам’ятати, що одне з їх неусвідомлених «завдань» – знецінити маму. І тут дуже важлива наша впевненість в собі, наша стабільна позиція: я – чудовий Вихователь для своєї дитини, що дорослішає. Вона каже гидоту, говорить навіть, що ненавидить нас, але нашої любові від цього не менше, і ми віримо в те, що її любов теж не зменшується. Ці слова і крики – піковий стан, якого діти самі ж через хвилину злякаються.

17. Важливо пам’ятати, що у відповідь на складну поведінку дорослого або дитини у нас може бути викид гормону кортизолу – гормону стресу. Він вимикає нашу раціональність, він нас змушує швидко діяти. Під дією кортизолу ми діємо так само імпульсивно, як і дитина. Важливо зробити вдих-видих, дати собі можливість трохи «охолонути».

18. Важливо емоцію зуміти усвідомити і назвати по імені. Якщо ви запитаєте у дитини (важливо задавати питання, а не стверджувати): «Ти засмучений? Ти злишся?», то в перший момент реакція може посилитися.

19. Важливо, щоб у дитини була можливість просто виплеснути напругу – батут, боксерська груша, подушкові бої, караоке, кричалки, іноді – комп’ютерні ігри, малювання (навіть чорним кольором).

20. Агресія – це часто реакція на те, що важлива потреба не реалізована, або реакція на те, що кордони порушені. Нам важливо самим навчитися усвідомлювати свої потреби і коректно про них заявляти. І поступово вчити цьому дитину. Злість – це сила, яка дана нам для захисту.

21. Ми своєю поведінкою показуємо дитині, як реагувати на конфлікт. Якщо у відповідь на їхню агресію ми їх б’ємо – ми тільки закріплюємо цю поведінку.

22. Часто за складною, «непродуктивною» поведінкою дитини ховається щось для нас невідоме і неочевидне.

23. Найголовніша «практика» в роботі з батьками – подумки уявити себе величезним, як океан, і як найвища гора. З внутрішнім наміром: Я величезний. Я дорослий. Я впораюсь.

Пам’ятайте: від вашої реакції на агресію залежить те, якою виросте ваша дитина!

Залиште свій коментар

коментарів