Чому японські діти ніколи не вередують

Японія є однією з найдивовижніших країн.

Про працьовитість японців, їх завзятість, дисциплінованість і дбайливе ставлення до природи відомо усьому світу.

Пропонуємо звернути увагу ще на одну особливість цього народу, яку варто було б перейняти батькам, які живуть в будь-якій іншій країні.

Loading...

ЯПОНСЬКИЙ ПІДХІД ДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Люди, які приїжджають до Країни сонця, що сходить, зазвичай дивуються незвичайному взаєморозумінню між різними поколіннями японців. Діти слухняні і милі, дорослі адекватні, бабусі і дідусі люблячі, але без звичного «сюсюкання» …

Причиною такої одностайності в поглядах є особлива традиція виховання дітей, коріння якої сягає в далеке минуле.

Багато століть тому назад японські матері уміли поєднувати роботу з вихованням дітей. Справа у тому, що у той час не було ні дитячих садочків, ні сидячих вдома бабусь, з якими можна було б залишити дитину, поки не закінчиться робочий день. Тому малюк завжди був там, де і його мати. Навіть якщо жінка йшла в поле, вона примотувала за допомогою тканини дитину до себе. До того ж вона постійно спілкувалася з малюком, розповідала, що вона робить, і чому. Не дивно, що дитина швидше вчилася розмовляти, ніж ходити.

ЩО ДАЄ ТАКИЙ ПІДХІД?

Малюк відчуває себе частиною дорослого життя (робота, відпочинок, прогулянки), йому легше розвиватися і пізнавати світ.

Не дивно, що і зараз японки воліють виховувати дітей відповідно до такої традиції. Куди б не йшла мама, чим би вона не займалася, малюк завжди поруч з нею – на руках, за спиною або потихеньку йде з нею за руку.

Зазвичай японські матері сидять вдома, поки дитині не виповниться 3 роки. Хоча в країні є ясла, віддавати до них малюка вважається непристойно. Втім, як і просити посидіти з дитиною бабусю або дідуся. Після того, як малюк відсвяткує своє триріччя, його відправляють в дитячий сад.

І вдома, і в саду дитину вчать уважно ставитися до почуттів – не тільки до своїх, але і до почуттів інших людей, тварин і навіть неживих предметів. Наприклад, якщо малюк б`є машинкою об підлогу і ламає її, то мама не стане відбирати іграшку, але обов’язково повідомить, що дитина заподіює машинці біль.

Не варто думати, що виховання дитини в Японії повністю лягає на плечі жінки. З малюками охоче бавляться і їх татусі.

ЯПОНСЬКІ ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ

Як вже говорилося, в Японії діти отримують багато батьківської уваги – обіймів, розмов, спільних прогулянок та ін.

До того ж їх мами і тата ніколи:

  • не підвищують голос;
  • не читають нотацій;
  • не застосовувати тілесних покарань.

Японці вчать дітей:

  • вести себе ввічливо;
  • бути уважними до інших;
  • нікому не заважати своєю поведінкою.

ЩО РОБЛЯТЬ ЯПОНЦІ, КОЛИ ДИТИНА ВЕДЕ СЕБЕ ПОГАНО?

Японці ніколи не кричать і не карають. Виникає питання: як їм вдається мотивувати малюка поводитися правильно? Відповідь проста – своє невдоволення вони показують інтонаціями і поглядом.

Японські діти безпомилково розпізнають, коли батьки засмучені їх поведінкою, переживають почуття провини і каяття, і намагаються виправитися.

Як бачите, в Японії діти купаються в любові і в турботі з боку своїх батьків, і з самого свого народження засвоюють принципи життя в суспільстві. Безумовно, ця система виховання дуже незвична для жителів інших країн. Однак багаторічний досвід показує, що ця система ефективна і допомагає виростити законослухняних, вихованих і приємних в спілкуванні громадян.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Loading...