Як добре вміти читати …

Моя подруга пішла від хлопця лише тому, що той не любив читати.

Звичайно, я зараз перебільшую. Існували й інші вагомі причини, але ця вже занадто музолила очі. На його тумбочці можна було знайти, що завгодно, крім Чингіза Айтматова, Світлани Алексієвич та безсмертних класиків на кшталт Шекспіра, Фаулза і Чарльза Діккенса. Молодий юнак жив у Лондоні і вів по її словах занадто безкорисливий спосіб життя. Вранці (досить пізно) пив каву в вуличному кафе, дочитуючи за кимось газету. Одного разу взагалі підняв журнал з підлоги у вагоні метро і з незворушним виглядом відкрив сторінку з новинами. Потім йшов на службу (дорога не повинна займати більше п’ятнадцяти хвилин) і звільнявся близько п’ятої, оскільки до 18:00 потрібно було приготувати вечерю. На балконі у нього був міні-сад, тому всю неділю він був зайнятий стрижкою двох кущів троянд, а також обідом, вірніше розігрівом консервованого томатного супу. Крім того, в його будинку стояв собачий холод, і коли дівчина запитала, чому відключене опалення, поблажливо посміхнувся і порекомендував надіти ще светр, а то і два.
Дівчина впала в ступор. Її батьки спали серед книг. Прокидаючись, насамперед запалювали бра і вивуджували з-під подушок недочитані з ночі романи. Іноді за прикладом однієї польської художниці починали повість із середини, штучно підігріваючи інтерес. Адже подвійно захоплююче дізнатися, як ця історія закінчиться і як вона могла початися. Гаряче сперечалися на кухні з приводу «451 градус за Фаренгейтом». Розчервоніла мама, розкладаючи м’ясо по тарілках для холодцю, на повному серйозі побоювалася за майбутнє людства в разі зникнення всіх книг:
– Це катастрофа! Ще Дідро зазначав, що люди перестають мислити, коли перестають читати.
Саме тому сім’я «їла» книги на вечерю і на обід. Відвідувала три бібліотеки. Полювала за новинками, клянчичи у сусідів бестселери на ніч, а тут у нього підібрана газетка, забута на вуличній лавці.

Пам’ятаю чоловіка, який активно шукав собі начитану дружину. У нас з ним сталося щось на кшталт побачення-співбесіди, яке я з тріском провалила. Він запросив мене в паб-бібліотеку і замовив джаз. Розкурив трубку, сьорбнув густо заварений чай і ненав’язливо поцікавився книгами, які я прочитала за останній рік. Картинно засмутився. Як можна не знати Акуніна, «Атлант розправив плечі» і «Мистецтво війни». Потім похвалився своєю домашньою бібліотекою і розповів, що деякі рідкісні екземпляри придбав на блошиному ринку в Парижі. Повідав про плани переплюнути найбільшого короля моди і креативного директора Chanel з його 60 000 томами. Потім раптом встав, давши зрозуміти, що аудієнція закінчена.

Loading...

Не пам’ятаю хто сказав, що не вміти читати не так страшно, як вміти, але не читати. Від себе хочеться додати, що далеко не всі книги дають поживу для розуму. Буває, одна історія коштує сотні прочитаних книг.

© Ірина Говоруха

Залиште свій коментар

коментарів

Loading...