Чому не можна захаращувати будинок

Яку спадщину людина залишає світу, коли йде з нього?

Кожен з нас наївно вважає, що наші слова, фотографії, особисті речі і взагалі життя – цікаві і важливі, якщо не для всього світу, то щонайменше для близьких людей. Чи так це насправді?

Сьогодні редакція «Отож!» поділиться історією нашої читачки, яка відкрила для себе істину і зрозуміла, що від життя людини залишається дуже мало, майже нічого.

Що залишається після людини

«Завдяки пошуку зйомного житла мені довелося побувати в одній із столичних квартир, яку намагалися здати відразу після смерті власниці. Це була похмура трикімнатна квартира з чорним входом, – починає свою розповідь Ксенія. – Було видно, що спадкоємці жили далеко і перебиратися бажання не мали. Вони не стали навіть заморочуватися з прибиранням або перевезенням речей. Квартира виглядала так, ніби господиня просто вийшла за хлібом, в магазин … »

© DepositPhotos

«Мені здавалося, що ось зараз вона зайде й запитає голосом завуча:” Молоді люди, а що ви тут робите? “Але вона, звичайно що, не приходила.

Я розглядала масивний кольоровий телевізор на тумбочці, моток муліне, що лежав поруч, вазочку з гудзиками. Поруч стояв сервант з різнокольоровими келихами, напевно, з них часто пили вино …

© DepositPhotos

За склом – фото дівчинки в фешенебельній шапочці і шубці. У коморі – акуратно складені пальто і зимові чобітки. І всюди календарі: тут відривні, там перекидні – схоже, тут стежили за часом ».

«На кухонній шафі стояла коробка недопитих вітамінів – тут планували жити довго і щасливо. А от коробок з-під ліків ніде видно не було – ніхто не хворів.

Власниця займала всі три кімнати, але жила не одна. Всюди витав ледь вловимий котячий дух, а здогад підтверджували баночки з шампунями для кошенят. Було видно, що кішок хазяйка дуже любила,  і, схоже, що їх всіх  разом виштовхали  слідом за  труною».

© DepositPhotos

«Невелика бібліотека. Вона була не штучною, коли книги підбирають за кольором і розміром, а справжня, жива. Ці книжки читали й перечитували, приносили нові. Серед книг була і китайська філософія, і детективи, і парочка любовних романів.

Багато літератури залишилося від дідуся власниці квартири. Це були масивні книги, до того ж на різних мовах. Було видно, що він був важливим громадським діячем, бо йому висловлювали подяки за геніальність, за комуністичну діяльність та інше. Якби в квартирі був камін, то цією макулатурою можна було б місяць  вогонь підтримувати – хоч якась би користь від них була… »

© DepositPhotos

«Що залишилося від цієї жінки? Тільки столична квартира, завдяки здачі якої, далекі родичі могли тепер перестати працювати. Мені здавалося, що до сьогодні я вірила у власне безсмертя. Я стільки планувала, відкладала, збирала гроші … Тепер я побачила, що відбудеться, коли мене не стане».

Дійсно, життя – дуже непроста річ. Сьогодні ти дихаєш і радієш, крутишся, як білка в колесі, вирішуючи свої важливі справи. А завтра тебе може не стати, і тоді все, що було для тебе безцінне, твоїм дітям, онукам та іншим людям виявиться непотрібним. Адже у них є своє …

© DepositPhotos

Ця історія ще раз доводить, що людина сильно переоцінює свою значущість для світу. Усе матеріальне, що ми так любимо і цінуємо – абсурдне і незначне.

Ми намагаємося облаштувати будинок, щоб залишити його в спадок, вкладаємо в це свої сили і час, а він нікому не насправді потрібен. Намагаємося відкласти гроші дітям, на безтурботне життя – теж нічого не виходить. Усе це тому, що життя неможливо облаштувати раз і назавжди. Його можна тільки проживати, насолоджуючись кожним днем.

Так, можливо, слід збирати не гроші, а хороші враження, щоб було, що згадувати на схилі віку? Що залишається після життя людини? Нічого.

Просто приходять чужі люди, топчуть твої сліди, перетворюють на попіл твої книги і варять каву в твоїй турці.

Залиште свій коментар

коментарів