Сюрприз для чоловіка. Може мене хтось і осудить за такі методи, але думаю, що я вчинила правильно

Можливо, мене хтось і осудить за такі методи, але думаю, що як жінка я права. Рівноправність – це важливо, і мені вдалося це вкотре довести своєму невірному чоловіку.

Почалося все дуже банально, про це і розповідати й не варто було б.

Спочатку почала помічати, як він затримується на роботі, крутить в руках постійно телефон. Потім почав взагалі відповідати на дзвінки лише на балконі. Загалом усе було по стандартній схемі.

Але те, що трапилося пізніше, до цих пір мене радує, хоча пройшов вже не один рік.

Атмосфера напружувалася і я вже відчувала, що ось-ось відбудеться та фінальна розмова.

І цей день настав, як зараз пам’ятаю, в суботу ввечері.

Ігор довго ходив, м’явся з одного кута в інший, а потім нарешті видавив:

– Олю, давай поговоримо.

– Давай, – знизала плечима я. – Хоча мені і так вже давно було все зрозуміло.

– Ну, щоб коротко … – важко зітхнув він. – Давай вирішимо все відразу. Налаштований я дуже серйозно.

– Та я вже давно готова, – кивнула я. – Ти як йдеш: тимчасово чи на зовсім, з розлученням?

– З розлученням… – сідаючи поруч, відповів Ігор.

Ну, добре, тоді я зараз Михайликові (це син наш) речі зберу, і можете йти.

Тут треба було б бачити вираз його обличчя …)

Повільно повернувся до мене, подивився і каже:

– У якому сенсі Михайликові речі збереш ?!

– У прямому, – як ні в чому не бувало відповіла я. – Люба зі мною залишиться, а Міша з тобою. Йому батько більше потрібен, ніж мати. Ти ж хороший тато?

– Ееее, – тільки і зміг сказати він. – Діти зазвичай з мамою залишаються. У тебе що взагалі совісті немає? І як я  з тобою стільки часу прожив?! – і тут він схопився за голову.

– А що тут такого? Чому я повинна двох дітей виховувати, а ти зі своєю куркою веселитися? Ти ж туди йдеш життя  налагоджувати сімейне? Ось вважай, дитина у вас вже буде! Півсправи зроблено!

– Та що ти несеш?!

Ігор схопився з дивана і почав надзвонювати коханці.

– Ти уяви тільки!, – верещить він в слухавку. – Вона говорить, щоб я сина з собою забрав! Геть з глузду з`їхала, чи що?!

Сиджу на дивані посміхаюся нишком. Чекаю чим справа закінчиться.

А вони як давай по телефону сваритися, а потім він до неї поїхав, напевно, умовляти її сина нашого виховувати.

Повернувся він похмурий, намагався зі мною помиритися, на що довелося йому під три чорти піти.

Він мені тепер нафіг не потрібен, і сина мого я йому віддавати навіть і не збиралася.

Нехай йде куди хоче. Мені все одно.

Залиште свій коментар

коментарів