Поставити фінальну крапку, щоб рухатися далі і знову жити

«Ви не зможете почати наступний розділ свого життя, якщо будете постійно перечитувати попередній», –
невідомий автор.

Я хотіла б себе вважати тією людиною, яка спокійно ставиться до розлук з людьми, яка здатна йти по життю далі, не особливо переживаючи з цього приводу.

Я часто думаю про ті сльози, час і енергію, які я могла б заощадити, якщо б не відчувала необхідності розставляти крапки над «i», якби я не мучилася, намагаючись вивести людей, з якими у мене закінчувалися стосунки, на ці серцеві і такі «важливі» розмови.

Протягом багатьох років я жила з переконанням, що у будь-яких стосунків повинен бути свій формальний кінець, і для того, щоб рухатися далі, між двома партнерами має відбутися фінальна, розставляє все по місцях, розмова.

У житті далеко не всі стосунки можна назвати щасливими. Визнавши це, ви зможете набагато легше виходити з токсичних взаємин або тих зв’язків, які не сприяють вашому зростанню або благополуччю. Але чи можна це зробити без фінальної розмови з людиною, яка з тих чи інших причин перестала бути для вас близькою?

Насправді, бажання поставити фінальну крапку є абсолютно нормальним. І я щиро вірю, що це необхідна частина циклу стосунків. Проте, чим більше я думаю на цю тему, тим більше переконуюся, що проблема полягає не в самій цій фінальній точці, а в ставленні до неї.

Коли ми думаємо про формальне завершення зв’язку, то на думку спадає певний образ або ідея.

Нам зазвичай уявляються дві сторони стосунків, які в розмові одне з одним, плачучи і сміючись, відпускають одне одному всі гріхи, щоб піти далі кожен своїм шляхом.

Ця розмова може завершитися обіймами, а може і ні.

Головне, щоб двоє людей змогли знайти в собі сили визнати, що це кінець.

Важко починати щось нове, коли ви ще не розібралися з закінченням чогось старого.

Завершення – це те, до чого ви повинні прийти в собі, тому що часто для цього недостатньо просто поставити формальну крапку.

Чим більше я розмірковую над проблемою завершення стосунків, тим більше приходжу до висновку, що для цього не може існувати якоїсь певної формули. Люди для цього можуть використовувати мільйони різних форм. Якщо ви подивитеся на проблему «фінальної крапки» з нового боку, я впевнена, що ви зможете відкрити для себе деякі аспекти, про які ви навіть і не підозрювали.

Стосунки не завжди завершуються якимось жестом або розмовою. Можливо, для цього вам доведеться встановити нові кордони в ваших стосунків, для чого ви вперше знайдете в собі сили сказати вашій близькій людині «ні».

Або, може бути, ви зрозумієте, що пора ставити крапку, коли поставите себе на місце коханої людини і усвідомите, що не все так райдужно, як вам до цього здавалося.

Якщо ви відчуваєте себе тим, хто заплутався, то, можливо, вам здасться корисною розповідь про мій особистий досвід.

Моя мати страждає нарцисичним розладом особистості, в якому, безумовно, проявляються риси і біполярного розладу.

Протягом більшої частини мого життя наші стосунки були дуже складними. Відтоді, як мені виповнилося 13 років, у нас було безліч сварок, які могли тривати хвилинами, годинами, днями, тижнями, місяцями і навіть роками.

Ці наші розриви здавалися такими невизначеними. Мені було завжди незрозуміло, чи цей розрив назавжди, чи лише на певний час. Я ніколи точно не знала, чи варто мені в цій ситуації докласти зусиль для відновлення наших стосунків, або краще поставити остаточну крапку і почати рухатися далі.

Іншого разу я хотіла, щоб це було остаточно, бо це допомогло б мені оговтатися від психологічного насильства, і я змогла б жити новим життям, в якому на зміну ненависті до себе прийшла б любов до власного «я». Але як я могла це зробити?

У нас не було офіційних розмов на цю тему.

А мамині смс, на кшталт, «Шкода, що я не зробила свого часу аборт», або «З цього моменту ти мертва для мене, забудь мій номер» я не сприймала як свідоцтво остаточного розриву.

Мені завжди здавалося, що насправді вона так не вважала. Або може бути я сама не була готова рухатися далі, тому боялася розглядати її повідомлення як фінальну крапку.

Протягом багатьох років я задавала питання: «Що мені дало б змогу рухатися далі?»

Потім я заспокоїлася і прислухалася до самої себе.

Я зрозуміла, що хочу почути її вибачення, або, якщо вона цього не може зробити, мені було потрібно, щоб ми сіли і тверезо обговорили всі наші непорозуміння. Я вважала, що це є єдиним способом зібрати себе заново і почати жити повноцінним життям.

Після багатьох років терапії, читання інформації на цю тему, інтенсивного самоаналізу і сліз я зрозуміла, що ці розмови мені нічого не дадуть.
Моя мати навіть не здатна навіть подумати, що вона може мати хоч якісь недоліки. Вона просто не в змозі дати те, що, як я думала, мені потрібно.

Якраз тоді, коли я відчула, що знову довела себе до самого дна, я зрозуміла, що можу розставити всі крапки над «i» в наших стосунках з матір’ю і розібратися сама з собою самостійно, без її участі.

Я почала довгий шлях до пізнання себе і роботу над собою. Оточила себе любов’ю і турботою, і постаралася дати собі те, що інші були не в змозі.

Можливо, я не досягла всього, що я хотіла, але, все ж, я змогла дістатися до того місця, в якому у мене, нарешті, вийшло зрозуміти і прийняти свої стосунки (або, вірніше, їх відсутність) з моєю матір’ю.

І тепер я була готова рухатися далі і почати новий розділ свого життя. Як добре, що тепер я можу дійсно йти вперед. Іноді це мені дається легше, ніж іншим. А бувають моменти, коли мені хочеться все кинути, бо заради того, щоб я могла відчувати себе добре, я витрачаю дуже багато сил.

У важкі дні я вчуся проникати всередину себе. Я практикую позитивні розмови з самою собою, хвалю себе за пройдений шлях і нагадую собі, що якщо зуміла поставити фінальну крапку в стосунках з матір’ю, то, значить, я обов’язково знайду сили завершити і всі інші токсичні стосунки. І для цього я повинна продовжувати працювати над своєю особистістю і не втрачати віру в себе.

Якщо ви відчуваєте, що вам не комфортно з будь-якою людиною і прийшла пора завершити відносини з нею, якщо ви відчуваєте, що будь-якої етап вашого життя вичерпав себе, то не варто соромити чи намагатися змінити свою особистість. Просто поставтеся до цього як до нової можливості попрактикувати свою здатність ставити фінальну крапку.

Шлях до цього рідко буває легким і певним, але я запрошую спробувати подивитися на цей процес з нової точки зору.

Пам’ятайте, що ви повинні бути ніжні і ласкаві з самим собою. Це нормально, що ви знаходите слабкі місця в своїх діях, але будь ласка, не випускайте з уваги свої успіхи, незалежно від їх розміру.

Зосередьтеся на думці, що ви володієте здатністю самостійно знаходити те рішення, яке вам раніше навіть в голову не могло прийти. Повірте в свої сили, в те, що ви можете бути вільні. Насолоджуйтесь думкою, що все перебуває під вашим контролем.

Якщо у вас вийшло розставити всі крапки над «i», пам’ятайте, що ви зробили справжній вчинок, за який ви гідні великої похвали.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Підготувала-Анна Рибалка

Залиште свій коментар

коментарів