Я кинула чоловіка заради одруженого чоловіка, але він не кинув дружину

Бутон троянди впав з третього поверху на землю під моїм балконом.

Я дивилася на нього, а потім подивилася на садові ножиці в моїх руках. Самотня сльоза прослизнула по моїй щоці. Раптом я запанікувала, буквально втекла сходами вниз, щоб забрати квітку і якось прикріпити її назад до стебла. Але я знала, що це неможливо – троянду ніколи не вийде зцілити.

Цю квітку пару днів назад подарував мені мій одружений хлопець. Ця квітка дуже багато значила. Це була обіцянка, що мій біль може скоро закінчитися, і що він, нарешті, кине дружину і буде зі мною. Звичайно, я не вірила в це, в це просто неможливо було повірити.

Ми були разом три роки. Все почалося з роману з помсти на зло моєму чоловікові, який зрадив мені. Я планувала зрадити йому, потім помиритися і рухатися далі, знаючи, що ми квити.

Але все пішло не так, як зазвичай. Той роман перетворився на серйозні стосунки, ми стали практично нерозлучні, не рахуючи того, що приходили додому до наших подружь.

Мене мучило почуття провини, що я люблю іншого. Я не могла дивитися чоловікові в очі. Я не могла дивитися собі в очі. Я не знаю, ким я стала, все, чого я хотіла – це бути з моїм хлопцем. З моїм коханцем.

Ми говорили про те, щоб кинути сім’ї, одружитися і завести дітей. Але він попереджав мене, щоб я не кидала чоловіка заради нього. Я думала, що він просто був обережним, і не слухала його. Через два роки після початку нашого роману я розлучилася з чоловіком.

Відразу після суду я зателефонувала своєму хлопцеві, і ми разом пораділи за мене. Ми майже були разом, законно. Тепер була його черга, і він пообіцяв, що скоро зробить це. Ми призначили час на вересень. Але коли вересень закінчився, і він з’явився в кінці місяця все ще одруженим, я почала втрачати надію.

За дивним збігом обставин, трохи пізніше мій брат кинув свою дружину заради коханки. Я пам’ятаю, як думала, таємно радіючи подібності наших ситуацій: чому зі мною так не відбувається? Чому коханка брата була більш переконливіша, ніж я? Чому я застрягла в порожніх обіцянках, думаючи, що я зробила не так, що я не залучаю його для серйозних стосунків?

Потім я зрозуміла, що наші ситуації були різними, але це мене втішило. Я вірила чоловікові, якого любила, вірила, що його брехня стане правдою, що він кине дружину і буде зі мною. Зрештою, я ж кинула чоловіка заради нього.

Але цього ніколи не сталося. Я постраждала ще один рік в очікуванні чоловіка, якого ніколи не змогла б отримати, і чим довше я чекала, тим більше я страждала. Я постійно думала про його життя, про кожну жінку, з якою він дружив. Я була дуже підозріливою, зі мною було складно. Але він знав, що робить і як мене утримати.

Після кожної моєї істерики він завжди вибачався, приносив квіти. Після останнього скандалу – він подумав, що я стежу за ним на Фейсбуці, він приніс мені ту одну червону троянду.

Моя розрізана квітка була символом, символом кінця. Не тільки для троянди, але й для наших стосунків. Це був день, коли я вирішила, через роки в статусі коханки, нарешті, покінчити з цим.

Я порвала з ним по телефону одним теплим весняним днем. Це вбило мене. Я страждала ще кілька тижнів: не їла, не спала, не вставала з ліжка. Я не могла перенести те, що він був зі своєю дружиною, а не зі мною. Але ще я знала, що якщо я повернуся, то все буде так само: я буду сподіватися, що він піде, він буде говорити мені, що так і зробимо, але я буду постійно жити в розчаруванні.

У мене був тільки один варіант – і я більше ніколи не оглядалася.

Підготувала-Анна Рибалка

Залиште свій коментар

коментарів