“Взяла чоловіка на прокат, щоб подругу “жaбa зaдaвилa”, а потім в нього безнадійно закохалася

– Іннo, ти отримала запрошення від Рити?

– Отримала. Тільки не піду я на це весілля, – сказала я в слухавку.

– Як не підеш? Адже вона наша подруга, тим більше весілля буде шикарне, все таки за іноземця заміж виходить. У найкращому ресторані будемо гуляти! – вимовила Юля.

– Ні, мені немає з ким йти на весілля. Ти ж знаєш, з Ігорем у мене все. Одна я не піду, Рита засміє мене, ти ж знаєш її!

– Гаразд, я ввечері буду у тебе. Ми що небудь придумаємо, – сказала Юля, і поклала трубку.

З Ритою і Юлею, я дружила давно, ми разом вчилися в коледжі. З Юлею, я продовжую дружбу досі, а от з Ритою майже не спілкуюся. Дівчина кілька років тому виїхала за кордон, і ось зараз, повідомила нам про майбутнє весілля.

Рита завжди була зарозумілою і гордовитою, навіть зараз, вона запросила нас на весілля зі своїми другими половинками. У мене цієї самої половинки не було, я була одна, і тому вирішила не ходити на це весілля, що б не стати приводом для глузувань подруги.

Юля, заїхала ввечері, як і обіцяла.

– Інню, я все придумала! Знайдемо ми тобі жениха або чоловіка. Це вже як ти вирішиш?

– В сенсі? Якого ще чоловіка? Що знову придумала?

Юля, була ще та фантазерка, іноді від її ідей, голова йшла обертом. Дівчина була з тих, хто вважає, що безвихідних ситуацій не буває!

– Я все дізналася! Є такі агентства, де можна взяти чоловіка на прокат! Це те що нам потрібно!

– Ні, я не згодна! Це остання справа, мужика собі замовляти! – розсердилася я.

– Інно, не мужика, а чоловіка, хоч і несправжнього! Тобі що головне? Убuтu Ритку своєю присутністю! Правильно? Ось і дерзай! Тим більше, я вже дзвонила туди і про все домовилися!

– Юл., ну ти в своєму репертуарі! Звідки ти знаєш, кого вони мені пришлють?

– Я замовила красивого, галантного хлопця на пристойній іномарці. Цього достатньо? Тим більше, ти завтра познайомився з ним. O 19-00 він буде чекати тебе біля кінотеатру. Обговоріть всі деталі, він може зіграти роль люблячого чоловіка або нареченого, це вже як ти захочеш.

– Почекай, а як я впізнаю його? – розгубилася я. – І скільки коштує така послуга?

– Не хвилюйся, не дорого. Він сам впізнає тебе, я відправила в агентство твоє фото. Все, вистачить розпитувань, поїхали наряди на весілля вибирати!

На наступний день, я пішла на зустріч з «чоловіком на прокат». Покрутившись трохи біля входу в кінотеатр, я сіла на лавку.

– Добрий вечір, ви Інна? – запитав мене незнайомий чоловік. – Мене звуть Владислав.

Я оцінююче подивилася на чоловіка і залишилася задоволена. Юлька виявилася права, він дійсно був дуже гарний.

– Інна, ваша подруга мені все пояснила. Ви не хвилюйтеся, все пройде нормально. Я впораюся з роллю майбутнього чоловіка. Це вам! – Влад посміхнувся, і простягнув мені красивий букетик.

– Що ви, не потрібно було! – почервоніла я.

– Інно, може прогуляємося? Ви мені розкажіть трохи про себе, щоб я був у курсі. Це необхідно для роботи.

– Так звичайно!

Ми кілька годин гуляли по місту, потім Влад записав мою адресу і сказав, що буде чекати мене в суботу біля мого під’їзду.

Я була під враженням. Чоловік дуже сподобався мені, я не розуміла, навіщо він вибрав собі таку професію.

У суботу, мені зателефонував Владислав.

– Інно, ти готова? Я буду за 10 хвилин.

– Так, так, вже виходжу.

Побачивши його біля під’їзду, я мало не зомліла. Влад стояв у дорогому, гарному костюмі, біля такої ж дорогою і красивою іномарки. Він був наскільки красивий, що у мене перехопило подих.

– Доброго ранку, люба! Сідай, будь ласка, ми поспішаємо, – сказав Влад і посміхнувся. – Ну як виходить у мене?

– Так, прям талант! – засміялася я.

Весілля у Рити і справді було шикарним. Подруга зустріла мене задоволеною посмішкою, але коли побачила мого «чоловіка», посмішка відразу зникла з її обличчя. Це і зрозуміло, у неї наречений був хоч і іноземець, але вдвічі старший за неї, до того ж лисий і товстий.

Я була задоволена собою, адже подруга завжди глузувала з мене, кажучи, що з мені важко буде вийти заміж, тому що я занадто скута і проста, немає в мені загадки.

Може Рита була і права, та сьогодні я хотіла довести їй протилежне, і у мене це вийшло. Влад, весь день не відходив від мене. Він навіть не дивився на інших дівчат, вся його увага була направлена на мене.

– Інно, ну як? Ти задоволена? – прошепотіла Юля.

– Так, Юлечко, спасибі тобі!

– А як тобі Влад? Сподобався? – поцікавилася подруга.

– Дуже, але сенс в цьому. Завтра він і не згадає про мене, – зітхнула я. Мені хотілося, що б сьогоднішній день ніколи не закінчувався.

Подруга посміхнулася загадково і втекла.

– Інно, ти коли-небудь бачила наше нічне місто? – запитав Влад.

– Ні, не доводилось. Ночами я в основному сплю, – посміхнулася я.

– А даремно! Це непередаване видовище. Хочеш, втечемо звідси і я покажу тобі цю красу?

– Звісно хочу!

Ми підійшли до молодят, щоб попрощатися.

– Дякую, Рито! Все було шикарно, ти як завжди на висоті! – промовила я.

– Правда, вам сподобалося?

– Так, чудове весілля! Ми підемо, хочемо з дружиною побути удвох, – сказав Влад і обійняв мене.

– Ну якщо так, то йдіть звичайно! Була дуже рада познайомитися з твоїм чоловіком! – сказала Рита і блиснула на мене недобрим поглядом.

Всю ніч, ми каталися з Владом по нічному місту. Він розповідав мені багато цікавого. Я дивувалася, звідки у нього скільки знань. Адже судячи з його професії, не скажеш, що він сильно освічений.

Незабаром вже настав світанок і Влад підвіз мене до під’їзду.

– Інно, був дуже радий нашому знайомству! Ти чудова дівчина.

– Спасибі, Владе. Скільки я тобі винна?

– Нічого не треба, твоя подруга вже розрахувалася.

– Ще раз спасибі і до побачення! – сказала я і вийшла з машини.

Вдома я розплакалася. Мені було прикро, я зрозуміла, що закохалася в хлопця. Незабаром, мені подзвонила Юля.

– Ну як у тебе справи? – поцікавилася подруга.

– Гірше нікуди, – важко зітхнула я.

– Так він сподобався тобі?

– Звичайно сподобався. Як він може не сподобатися? А сенс? Я ж не можу взяти його на все життя, на прокат.

– Гаразд, не кисни. Зараз спимо, а ввечері чекай мене в гості! – сказала Юля і поклала трубку.

Увечері пролунав дзвінок у двері. На порозі стояли Юля і Влад.

– Сюрприз! – закричала подруга і обняла мене. -знайомся, це мій брат, Владислав, з яким ти ніяк не хотіла знайомитися. Скільки разів я пропонувала тобі?

– Не зрозуміла, ви розіграли мене? Владе, ти не працюєш в тому агентстві?

– Так, розіграли! А як з тобою інакше? Ти ж уперта, як баран! Так і будеш нас тримати на порозі? У нас між іншим торт є і шампанське!

– Ну якщо торт … Гаразд, проходьте, – засміялася я.

– Привіт, – посміхнувся Влад і обійняв мене.

З Владиславом, ми вже одружені 15 років, у нас двоє дітей і дуже дружна і щаслива сім’я. Коли діти запитують «як ми познайомилися», ми починаємо сміятися. «На весіллі у маминої подруги», – відповідає їм Влад, підморгуючи мені.

Залиште свій коментар

коментарів