П’ять молитов для тих, хто очікує змін

Коли ми довго очікуємо чогось, наші надії можуть народжуватися і вмирати сотні разів.

Часто через нездійсненість наших сподівань, почуття пригніченості стає нашим постійним супутником. Якщо ви опинилися посеред тривалого очікування, ось п’ять молитов, які наблизять вас до Ісуса.

Зміцни мене, щоб я міг терпляче чекати.

„Тому й ми від того дня, коли почули, не перестаємо за вас молитися та просити, щоб ви дійшли до повного спізнання Божої волі в усякій мудрості та духовнім розумінні, щоб жити вам життям, достойним Господа, і подобатися йому в усьому, приносячи плід у всякому доброму ділі і зростаючи у спізнанні Бога, покріплені всякою силою завдяки його славній потузі, щоб осягнути всяку витривалість і довготерпеливість із радістю.“ (Колосян 1: 9-11)

Майже кожна сфера сучасного життя навчає нас мистецтву нетерпіння. Наша культура і (соціальні) медіа культивують смак до зручності, комфорту і миттєвому задоволенню наших потреб і бажань. Тому, коли Бог говорить нам почекати в питанні шлюбу, дітей, роботи або виконання будь-якої мрії набагато довше, ніж ми припускали, як нам не уподібнитися народу Ізраїлю, який блукав по пустелі, „І рушили вони від Гор-гори шляхом до Червоного моря, щоб оминути Едом-землю. Та люди в дорозі підупали на дусі, і почали вони нарікати на Бога й на Мойсея: “Для чого вивели ви нас із Єгипту, – щоб повмирати в цій пустелі? Хліба нема, води нема, а той легенький хліб набрид нам!”“ (Числа 21: 4-5)?

Нам потрібен Бог, щоб зміцнити нас терпінням. Терпіння, як показує молитва Павла до Колосян, — це не слабкість людей, у яких немає влади отримати те, чого вони хочуть. Терпіння — це здатність продовжувати проходити труднощі, долати зневіру та ігнорувати обхідні шляхи з серцем, повним віри, і устами, повними хвали.

Терпіння — це сила Йосипа, який провів найкращі роки свого життя у в’язниці і сказав: „Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, щоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям“ (Буття 50:20).

Терпіння дозволяє нам спокійно дивитися на все розчарування і говорити Богу: „Я не знаю, що Ти робиш, Отче. Я не хочу бути на цьому місці. Я ніколи не думав, що опинюся тут. Але Ти мудрий і добрий, і я вірю, що Ти плануєш щось чудове. Зроби мене сильним, постав мене, щоб я міг терпляче чекати“.

Пробуди мене до сьогоднішнього дня.

„Цей день учинив Господь, радіймо й веселімся в ньому!“ (Псалом 117: 24)

Очікування може змусити нас жити в двох місцях одночасно. Наші тіла ніби присутні тут і зараз, але серця вже давно покинули зараз, зібрали валізи і розбили намет у фантастичній країні майбутнього життя. Ми продовжуємо робити необхідні кроки, але очікуємо, що сьогоднішній день навряд чи принесе що-небудь варте.

  • Ми потребуємо, щоб Бог пробудив нас для дня сьогоднішнього. „Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя. Вони нові щоранку, велика твоя вірність.“ (Плач Єремії 3: 22-23).
  • Сьогодні небеса проповідують Його славу і красу (Псалом 18: 1).
  • Сьогодні Бог повторює історію Своєї любові „Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками.“ (Римлянам 5: 8).
  • Сьогодні у нас є хрест, який ми повинні брати „Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: “Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною“ (Луки 9:23).
  • Сьогодні у нас є люди, яких треба вислухати; люди, яким треба служити і яких треба прощати „Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само“ (Колосян 3: 12-13).
  • Сьогодні у нас є хороші справи, які ми повинні зробити „Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили“ (Ефесян 2:10).

Неважливо, наскільки мирським і приземленим або далеким від світу наших мрій воно здається, саме сьогодні — той день, який створив Господь. Це дар для нас, навіть якщо ми хотіли б отримати в дар щось зовсім інше. Навіть чекаючи, можна радіти і веселитися сьогодні. Очікування… Мало що може бути менш бажаним.

Стримай мене від безглуздих найкоротших шляхів

„Бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїля: «В наверненні й спокої ви спасетеся; у тиші та в довір’ї – ваша сила. Але ви не хотіли.“ (Ісаї 30:15)

Наш світ рясніє безглуздими найкоротшими шляхами — можливістю перейти з вузької дороги, що веде до життя, на шлях, який заспокоїть нашу плоть. Тривале очікування робить такі короткі шляхи очевиднішими.

У Святому Письмі є персонажі, які вирішили, що їм набридло чекати:

Ціле покоління ходить пустелею, стомлено чекаючи, коли Мойсей спуститься з гори Синай, несучи їм Слово Боже. І вони вирішили, що краще самі створять собі богів „Коли народ побачив, що Мойсей забарився, не сходив з гори, збився він юрбою коло Арона та й каже до нього: «Ану, зроби нам бога, щоб він ішов поперед нас! Бо отой Мойсей, той чоловік, що вивів нас з Єгипетської землі, – не знаємо, що з ним сталося.»“ (Вихід 32:1).

Цар Саул, чекаючи, поки Самуїл прийде і принесе жертвопринесення перед битвою, вирішив, що він сам зіграє роль священика „Та Божий чоловік сказав цареві: «Хоч би ти давав мені половину твого дому я не піду з тобою; нічого не буду ані їсти, ані пити на цім місці, бо так мені заповідано словом Господнім: не їстимеш, мовляв, ані не питимеш нічого і не повернешся тією дорогою, що йшов.» От і пішов він іншою дорогою; не повернувся дорогою, якою прийшов у Бетел.“ (1 Царств 13: 8-10).

Ізраїльтяни, які очікують, що Бог позбавить їх від ворожих армій, вирішили, що краще замість цього просто купити собі допомогу єгиптян „Бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїля: «В наверненні й спокої ви спасетеся; у тиші та в довір’ї – ваша сила. Але ви не хотіли.Ви казали: Ні! На конях ми втечемо! – тому й будете втікати. Полетимо верхи на бистрих! – тому на бистрих за вами гнатися будуть.“ (Ісаї 30: 15-16).

У нас є власні короткі і легкі шляхи: незаміжня жінка вирішує знизити стандарти, замість того, щоб чекати гідного чоловіка. Віруючий, який шукає чарівні ліки для освячення, замість того, щоб терпляче віддавати себе звичайним засобам благодаті. Або будь-хто з нас, хто мріє про інше життя, замість того, щоб дякувати Богові за те, що у нас є.

Нам потрібен Бог, щоб утримати нас від безглуздих легких шляхів. Нам потрібно, щоб Бог сказав нам, як колись Він сказав Своєму народові через Ісаю, що наше спасіння полягає в тому, щоб повернутися і перебувати в спокої, а не в тому, щоб мчати кудись і йти на компроміс. Наша сила в тиші і довірі, а не в мріях і фантазіях.

Зроби так, щоб я бажав майбутнього, приготованого Тобою для мене.

„Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло“ (1 Петра 2: 9)

Коли ми зростаємо, то мимоволі пишемо книгу в наших головах про те, як потрібно читати історію нашого життя. Ми виділяємо глави, передбачаючи час, коли почнемо кар’єру, одружимося, народимо дітей. Та часто ці очікування не вдається так швидко втілити.

Часи очікування вчать нас відмовлятися від ролі автора власної історії, а замість цього брати на себе роль одного з персонажів в історії Бога.

„Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять“ (1 Корінтян 2: 9). Бог, який врятував світ через хрест і спорожнілий гріб, знає, як наші невдалі історії перетворити у щось прекрасне. Наша роль — довіряти Йому і прославляти Його, навіть коли ми не можемо бачити, чим все закінчиться.

Нагадай мені, чого я насправді чекаю.

„Того дня скажуть: «Ось він, наш Бог! На нього ми надіялися, і він нас спас. Ось він Господь! На нього ми надіялися. Радуймося і веселімся його спасінням!»“ (Ісаї 25: 9)

У цьому світі ми завжди чекаємо чогось: дружину чи чоловіка, роботу, дитину, блудного сина, звільнення від депресії, фінансової свободи. Але для християн тремтіння і трепет має бути перед очікуванням чогось більшого, ніж те, що може запропонувати цей світ.

Ми очікуємо нового неба і нової землі, на них пробуває: „Нового ж неба й землі нової, згідно з його обіцянкою, очікуємо ми, в яких справедливість перебуває.“ (2 Петра 3:13).

Ми чекаємо нового тіла, остаточно позбувся смерті і тління: „Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла“ (Римлян 8:23).

Ми чекаємо нової сили, коли гріх втратить свій останній вплив на нас: „Ми бо духом з віри очікуємо надії оправдання“ (Галатів 5:5).

Але найбільше ми чекаємо нашого Царя, Ісуса Христа: „Та очікувати з неба його Сина, якого він воскресив з мертвих, – Ісуса, що визволює нас від грядучого гніву.“ (1 Солунян 1:10). Один Його погляд прожене печаль назавжди. Одне Його слово поглине розчарування цього життя. Одна мить Його присутності позбавить нас болю.

Нам потрібно, щоб Бог нагадував нам про те, чого ми дійсно чекаємо. Підставою для нашого очікування в цьому світі є надія, яка не може розчарувати. „Бо ніхто з тих, що на тебе чекають, не осоромиться. Нехай осоромляться віроломні без причини.“ (Псалом 24: 3).

Залиште свій коментар

коментарів