Притча про любов, на якій тримається сім’я

Жила звичайна на вигляд селянська сім’я.

Чоловік і дружина. І займалися вони тим, що вирощували яблука в своєму саду, а по осені продавали їх. Тим і жили.

Сталося так в один рік, що урожай селянин не зібрав, не встиг, тому як захворів. Велика кількість яблук згнило. Що ж робити? Якщо не продати урожай, то сім’я не виживе.

До рестьянін зібрав всі гнилі яблука в віз і поїхав на ринок, продавати що є. Благословила його любляча дружина і сказала, що все буде добре. З тим селянин і поїхав.

І ось по дорозі зустрічається йому купець. І бачить, що їде селянин по дорозі на ринок, а його віз повна гнилих яблук. Подивлюся купець і каже:

– Що ж ти, дурню, робиш? Везеш на ринок гнилі яблука, у тебе ж їх ніхто не купить!
– Та знаю, купець, – відповідає селянин. – Тільки ось робити нічого, продати треба, а то загинемо ми з дружиною.

– Да-а-а, ось потрапить тобі від дружини, коли ти ні з чим з ринку повернешся. З потрохами з’їсть!
– О, купець, за це не турбуйся. Дружина у мене золота. Вона мене будь-яким любить і приймає.
– А ось такого не буває, мужик! – відповідає купець.
– Ще й як буває! Золота у мене дружина!

Тоді купець запропонував посперечатися:

– Ось давай, мужик, посперечаємось. Зараз ми повертаємося до тебе додому і говоримо, що яблука гнилі, і їх ніхто не купив, і що жити взимку буде не на що. Якщо твоя дружина дійсно така, як ти кажеш, то ти виграв – я тобі віддам ось цей капшук із золотом, не на одну зиму вистачить. А якщо виявиться, що ти брешеш, і твоя дружина вчинить тобі скандал, то я виграв і заберу твою кінь із возом. Домовилися?

– Домовилися!
І ось повернулися вони до селянина додому. З порога він засмучений каже дружині:
– Дружина, біда! Чи не продав яблука! Погано взимку буде!
– Що ти, милий. Про що ти говориш. Ти повернувся, і то добре. Та ще й гість з тобою. Ото ж бо радість! Проходьте, втомилися піди з дороги і зголодніли? Зараз вмитися подам і на стіл накрию. Відпочинете і поїсте.

І ось вона швиденько несе глечик з водою, щоб вмитися, рушник подає, за стіл садить.
Дивуватися купець, але про себе думає, що це цирк при сторонньому. Думає: «Побуду тут довше, вона обов’язково зірветься!»
І ось сидять вони за столом, дружина селянина за ними доглядає, вся світиться від радості, а купець час від часу все розмова переводить на не проданий урожай, так як вони зиму жити будуть.
А дружина селянина весь час йому відповідає:
– Все влаштується як-небудь, проживемо! Зараз головне, щоб чоловікові і гостю добре було.
Дивується купець ще більше.
Довго вони так сиділи. Зрештою, купець зрозумів, що програв суперечку.
Дістає свій гаманець і каже:
– Так, мужик, багато я побачив на цьому світі, але таких золотих дружин, як у тебе не бачив. Прав ти був. Ось твої гроші і живіть щасливо! – З тим і відкланявся.

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів