Чому віра в Бога – це 100% не марення! Принаймні, в медичному сенсі …

Якби хтось сказав вам серйозно, що він спілкується з невидимими істотами, які керують Всесвітом – ви б, напевно, постаралися якомога швидше піти, усміхаючись і вертячи головою в пошуках найближчого шляху відступу.

А якби ця людина додала, що бажає ще і диктувати вам правила поведінки, ви б втекли щодуху, причому в бік найближчого поліційного відділку.

А адже це відбувається часто-густо! Наприклад, незважаючи на відділення церкви від держави, всі кандидати в президенти США вважають за належне публічно заявити про свою релігійність!

Що ж, як то кажуть, «Якщо ви говорите з Богом – то ви віруючий, а якщо Бог говорить з вами – то ви псих».

І хоча цей жарт висміює начебто подвійні стандарти – ми приймаємо чужі релігійні погляди, але вважаємо настільки ж антинаукові заяви ознакою психічного розладу – насправді це лише позірна суперечність.

Психозом називається втрата зв’язків із реальністю, яка може проявлятися по-різному. Психози трапляються лякаюче часто: наш складний мозок дуже вразливий для безлічі психічних і фізичних порушень.

Типовими проявами психозу є галюцинації (коли людина бачить щось, чого не існує) і маревні ідеї (коли людина твердо вірить у щось очевидно хибне).

З галюцинаціями все просто: якщо хтось раз по раз повторює, що у нього в спальні оселився ведмідь, що говорить, який вимагає годувати його картоплею, то перевірити істинність цього твердження не становить особливих труднощів. Якщо ведмедя немає, значить, у людини галюцинації.

З маячними ідеями складніше: це питання не стільки сприйняття, скільки віри. Маячні ідеї приймають безліч різних форм: наприклад, марення про власну велич, коли людина вважає себе набагато більш важливою персоною, ніж вона є насправді (наприклад, вважає себе провідним світовим підприємцем, працюючи при цьому на півставки у взуттєвому магазині).

Ще більш поширена манія переслідування, коли людина вважає, що її хтось невідступно переслідує (наприклад, всі навколишні є таємними агентами, посланими, щоб її викрасти).

Такі ідеї не піддаються розвінчанню, якими б очевидними не були докази їх помилковості:

– Це не таємний агент, а просто пенсіонер із собакою! – Ну звичайно, що ТИ так скажеш, ти ж теж частина змови!

Це, до речі, характерна ознака маячних ідей: їх неможливо оскаржити, як би вони не були далекі від реальності. Оскільки мозок не працює належним чином, логіка і аргументація перестають діяти.

Але тоді виникає питання: чому ж релігійні вірування не зважають маренням? Адже віруючі теж не піддаються перевихованню!

Хіба віра в те, що на небі є добрий, але всемогутній батько, який бачить і судить ваш кожен крок, і його син, який дві тисячі років тому помер, але воскрес із мертвих і в будь-який момент може повернутися, в чомусь більш правдоподібна, ніж віра в таємних агентів? Скоріше навпаки! Так у чому ж справа?

Вважається, що марення виникає через збої в роботі системи, яка визначає, що насправді відбувається і що повинно було б статися.

У кожен момент часу мозку доводиться мати справу з величезним потоком інформації, і, щоб успішно з ним справлятися, мозок створює ментальну модель того, як влаштований світ. Переконання, життєвий досвід, очікування, припущення і розрахунки – з усього цього утворюється бачення людини, що постійно оновлюється.

Завдяки йому ми знаємо, чого чекати і як реагувати, і нам не треба щоразу думати про це. Тому ми не перебуваємо в стані вічного подиву від навколишнього світу.

В цілому вважається, що за всіма видами марення стоїть один фундаментальний процес: мозок очікує, що щось має статися, усвідомлює, що щось не так, коли очікування і реальність не збігаються, і виникає потреба в рішенні, яке повинно прибрати невідповідність . Проблема з’являється, коли рішення основується на химерних або малоймовірних умовиводах.

Наш мозок визначає, що реально, а що ні, основуючись на нашому життєвому досвіді, і якщо ми виросли в оточенні, де об’єктивно неможливі речі розглядаються як нормальні, то наш мозок вирішує, що вони нормальні, і, виходячи з цього, судить про все по-іншому.

Ось чому нереалістичні переконання вважаються маренням, тільки якщо вони не відповідають системі поглядів і переконань, в якій живе людина.

Якщо побожний євангеліст стверджує, що може чути голос Бога, це не маячня. А коли атеїст-бухгалтер стверджує, що він чує голос Бога, то, швидше за все, він марить.

Але якщо вони обидва почнуть стверджувати, що через півгодини відбудеться кінець світу, викликаний злими жабами, які мешкають на Сонці, то обидва будуть вважатися ненормальними.

Якщо тільки про це не сказано в Біблії. Я її давно не перечитував.

А що ви думаєте з цього приводу? Розкажіть нам у коментарях!

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів