Як я перестала вважати себе поганою матір’ю: історія мами

Мама двох дітей, педагог-дефектолог і гештальт-терапевт Інна Ваганова поділилася власною історією перемоги над комплексом «поганої мами».

Тривожні думки «Я погана мама, що робити!?» псують життя багатьом молодим мамам. Всі, кому не ліньки, готові зміцнити наші комплекси, і повідомити, що саме ми робимо неправильно і чому нищимо дитину. Та й власний перфекціонізм не дає спокою.

Ми боїмося стати поганою мамою, або мамою недостатньо хорошою. Особливо на тлі яскравих і успішних Інста-мам, у яких все завжди на п’ять із плюсом.

Що думає з цього приводу мама-психолог, яка сама пройшла через ці страхи? Ми впевнені: її досвід корисний кожній мамі.

Я ще не бачила жодної сфери діяльності людини, де так поширене самоприниження, вина і страх, як в материнстві.

Вперше я відчула себе поганою мамою, коли народився мій старший син. Прямо в пологовому будинку, коли під час пологів мені говорили, що я погано стараюся і душу дитину. А народжувала я вперше!

У міру зростання і розвитку сина, я дізнавалася, що неправильно його годую – він мало набрав ваги, або забагато набрав. Неправильно одягаю, розвиваю, гуляю. Навіть спить він у мене неправильно. Коротше, як мати я неспроможна і гублю свого сина.

Одна справа, коли такі речі говорить хто-небудь сторонній, кого можна послати і забути. І зовсім інша, коли це говорять батьки, лікарі в поліклініці, педагоги, найкращі подруги – люди, до думки яких я завжди прислухалася.

Я їм повірила: так, я погана мати, моїй дитині зі мною не пощастило. І це почуття було зі мною майже 6 років.

Мій син ріс поруч зі мною, обіймав мене, дарував мені зворушливі букетики кульбаб, потихеньку навчився читати, любив усім серцем молодшого брата, а я, як і раніше, була впевнена, що я погана мати.

Я про це начебто й не думала. Але, коли на сина скаржилися вихователі, або лікарі нарікали на зайву худорлявість, або я надягала на нього невипрасувану футболку – все, мене буквально бомбило від самозвинувачень. І огидний голосок в голові сичав: «Ах, бідна дитина! І за що сину така матуся?! »

Так було, поки я не звернула увагу на те, що я реально роблю для своїх дітей щодня.

Я будила сина в садок і для нього був готовий комплект одягу. Цілий рік я щодня готувала йому термос чаю у садок, тому що у нього була алергія на компот у садку.

Я перелопатила гору спеціальної літератури, щоб підтримувати здоров’я синів: старший син провів у лікарні всього один день за все життя, а молодший жодного разу там не був.

Я щодня готую дітям їжу і перу одяг, я гуляю з ними і мажу розбиті коліна кремом. А ще я вислуховую їх, вони спокійно плачуть у моїх обіймах, вони несуть мені свої таємниці. Старший син може задати мені будь-яке питання, і я не сивію від жаху і сорому, я знаходжу слова, якими можу пояснити.

Сьогодні я бачила, як плаче мій молодший син від втоми. 40 хвилин я тримала дитину, що брикалася, на руках і гладила малого по волоссю, поки він не заснув.

Матері часто знецінюють те, що щодня роблять для своїх дітей, зате, немов крізь збільшувальне скло, розглядають кожен свій промах і помилку.

Щодня я роблю прості материнські подвиги, які раніше вважала незначними. Але, виявляється, саме з цих речей і складається дитинство моїх дітей.

Запах млинців вранці, моє варення ложками, мої руки, які обіймають їх, коли їм боляче, мої слова, коли я допомагаю їм розуміти їхні почуття і світ навколо.

Мої діти називають мене «лікувальною мамою», щоразу, коли вони падають і їм боляче, вони підбігають і просто прикладають хворе місце до мене і, виявляється, їм це допомагає! Один мій дотик втамовує їх біль! Мій дотик!

Так уже склалося, що звинувачення і закиди ллються на багатьох із нас нескінченно. Але якщо почати помічати, просто помічати і визнавати те, що ми щодня робимо – це стане маленькою соломинкою порятунку своєї самооцінки, своєї цінності.

Просто бачити, як ми щодня прокидаємося і робимо купу справ для своїх дітей, любимо їх, живемо з ними. І зараз я вже помічаю, як сильно я відрізняюся від своєї мами. Я дозволяю своїм дітям відчувати і багато відчуваю сама, я ніби розмерзаюся і стаю живою.

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів