Я стала матір’ю чужим дітям

Я була щасливою жінкою.

У мене був найкращий чоловік, я його шалено любила, у мене була хороша робота, і я чекала дитину. Ми з чоловіком були на сьомому небі від щастя, він дуже балував мене, піклувався, не давав втомлюватися, робив багато обов’язків по господарству замість мене.

Вагітність протікала легко, без всяких проблем, у мене навіть не було токсикозу. У сім місяців вагітності сталося найстрашніше, що ми могли тільки уявити. Чому так сталося, ніхто досі не може зрозуміти, адже все було добре до цього. Прекрасні аналізи, УЗД показало, що все нормально.

Ми гуляли в парку і раптом у мене почався різкий біль внизу живота. Я почала кричати і просити чоловіка про допомогу, він викликав швидку допомогу і нас забрали в лікарню.

Поки нас везли на швидкій, у мене відкрилася кровотеча, біль був дуже сильним. Коли приїхали в лікарню, мене відразу ж поклали на кушетку і відвезли в операційну.

ТАМ КІЛЬКА ГОДИН НАМАГАЛИСЯ ВРЯТУВАТИ МОЄ ЖИТТЯ І ЖИТТЯ МОЄЇ ДИТИНИ. Я ПРОКИНУЛАСЯ У ПАЛАТІ, НАВКОЛО НІКОГО НЕ БУЛО, Я ПОМАЦАЛА ЖИВІТ І ЗРОЗУМІЛА, ЩО ЖИВОТА У МЕНЕ ВЖЕ НЕМАЄ.

Зайшла медсестра, я запитала у неї, де моя дитина. А вона сказала, що зараз покличе лікаря, і він мені все пояснить.

Коли прийшов лікар – це було жахливо! Він сказав, що дитину врятувати не вдалося, і що дітей я більше мати не зможу…

Я попросила принести малюка. Лікар мовчки знизав плечима, пішов і… хвилин через 10 повернувся з дитиною.

Я тільки глянула і провалилася в глибини непритомності.

Сказати, що було боляче, – це просто нічого не сказати. Це було жахливо, наче тебе знищили, але ти залишилася жити.

КОЛИ МИ ПРИЇХАЛИ ДОДОМУ, Я ВЕСЬ ЧАС ПЛАКАЛА. МЕНІ БІЛЬШЕ НІЧОГО НЕ БУЛО ПОТРІБНО, МЕНІ ХОТІЛОСЯ, ЩОБ ПОВЕРНУЛИ МОЮ ДИТИНУ, АЛЕ НІЧОГО ЗМІНИТИ БУЛО НЕ МОЖНА.

Чоловік намагався звинуватити лікарів у якійсь лікарській помилці, але їх помилки не було.

У мене почалися передчасні пологи, відкрилася кровотеча, було відшарування плаценти, лікарі зробили все, що могли, але врятувати дитину не вдалося.

В результаті чоловікові все набридло, і він пішов. Сказав, що йому потрібна нормальна сім’я, що він хоче мати дітей і більше не може жити в цьому кошмарі. Я залишилася одна наодинці зі своїм горем, моє життя було зруйноване.

Через два роки я зустріла чоловіка, він був удівець (дружина померла при пологах) і у нього було двоє дітей. Ми полюбили один одного, але найбільше я полюбила його дітей-двійнят.

Оскільки я вже не могла стати матір’ю своїм дітям, я стала матір’ю для його дітей.

Все начебто склалося не гіршим чином. Але як би я не намагалася все забути, нічого не виходило.

Моє життя немов розділилося на дві частини: до трагедії і після…

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів