Про неодруженого чоловіка після тридцяти… – дуже добре сказано мудрою жінкою

Вперше я зрозуміла це, коли мені було близько тридцяти.

Я багато і з задоволенням спілкуюся з людьми і, мабуть, якась дивна властивість мого розуму змушує мене часто замислюватися над життям.

Знаєте, я якось прийшла до висновку, що природа над нами сильно посміялася, зробивши нас абсолютно різними не тільки тілами, але і мозком. І з цих невідповідностей ростуть вічні драми життя.

Ось, скажімо, про що думає середньостатистична дівчинка, років так до двадцяти п’яти?

Це просто. Середньостатистична дівчинка не хоче бути сама. Вона хоче мати коханого чоловіка, в ідеалі – сходити з цим чоловіком в загс, народити йому дитинку, а краще двох, і жити довго щасливою і дружною сім’єю.

Про що думає середньостатистичний хлопчисько, років так до двадцяти п’яти?

Хоч тут і так зрозуміло, але даю підказку. Адже недарма фразу «ще не нагулявся» застосовують набагато частіше саме до чоловіків.

Хлопчаки – це вітер. Ні, їм, напевно, теж хочеться мати дівчину, але краще – кілька, а вже про те, щоб сходити в загс, і завести дітлахів, так і зовсім, здебільшого, не йдеться.

Але проходить років п’ять. Або сім. Або десять. І все змінюється. До хлопчаків раптом приходить розуміння того, що дівчата, що чергуються з калейдоскопічною частотою, це, звичайно, кумедно, але… вимагає занадто вже великих витрат – і навіть не стільки матеріальних, скільки моральних. Тому що поки ще вдасться звабити, поки пройдеш весь цей доліжковий ритуал напівшлюбних танців… а в підсумку – так в підсумку все майже одне і те ж.

І це ж ще треба встати і когось шукати. Навіщо? Заради сексу? Смішно. Дуже смішно. Це все з віком стає і складно і ліниво. Ось тут і приходить усвідомлення того, що ця сама свобода, яку хлопчаки так бояться втратити в молодості, на перевірку – та ще повія.

За тридцять і вільний – йди куди хочеш. А йти, взагалі-то, особливо і нікуди. Що, справді, встати і піти в наливайку, і там сидіти, дудлити пиво, або щось там ще, і визирати когось? Або на сайт знайомств? А потім умовляй її, виводь гуляти – а воно треба, воно буде того варте?

За тридцять і вільний – роби, що хочеш. А робити, виявляється, особливо нічого. Особливо вечорами. І сидиш, чухаєш пузо, вирячишся у телевізор і згадуєш, хто ще там в записній книжці – і або зайняті вже, або все це було і було, і більше не хочеться.

І доходить раптом до вчорашніх хлопчаків, що постільні гри щоразу зі свіжої пташкою – це, звичайно, непогано, але… набридло, та й пташку цю теж треба десь взяти.

А ти вже злегка побитий життям, просто хочеш більше спати і у тебе, поки ще рідко, але вже болить десь біля спини.

І навіть не це головне – вже хочеться, щоб хтось просто зварив тобі той самий борщ, смачний, полив його сметанкою, і дивився, усміхаючись, як ти, голодний, що прийшов з морозу в теплу квартиру, сидиш і наминаєш його за обидві щоки. І до біса обридлі пельмені, давно скам’янілі в морозилці.

А потім щоб хтось приніс тобі чай.

І щоб потім за тобою прибрали чашку і тарілку, і не довелося б їх мити. І справа навіть не в тарілках і не в борщі, а в тому, що хочеться прийти в квартиру, в якій хтось чекає. У квартиру, де твої сорочки з’являються чистими і прасуються самі, де твоя постіль уже прибрана кимось, і немає на підвіконні сантиметрового шару пилу.

У квартиру, де просто тепло і затишно.

І приходить раптом розуміння того, що той самий секс, за яким ти гнався, тепер регулярніше не у тебе, а у твого одруженого приятеля. Тому що тобі його, цей секс, ще треба знайти, а у приятеля – та ось він, завжди під боком. І нехай його дружина не така вже ідеальна, і зовсім не модель, і у неї з’явилися боки і животик, але вона просто поруч.

Я примітила давно: вік трохи після тридцяти – це той самий рубікон, після якого ще неодружені чоловіки масово хочуть одружитися. Вони раптом розуміють, що одному – не так і добре, і починають серйозно придивлятися і шукати.

І ось тут і виявляється, що природа – велика жартівниця! – сильно над усіма посміялася. І посміялася від душі.

І з’ясовується раптом, що одружуватися особливо не на кому.

Молоденькі пташки все більше дивляться в бік таких же молодих кавалерів (які потім, “не нагулявшись», залишать їх з дітьми), та й на біса ти, старий тридцятип’ятирічний хлоп, з першою сивиною у волоссі, здався молодій дівчині?

Ну був би ти хоч безмірно багатий, мав би хоч джип і велике бабло…

Так ні ж, ти – ну зізнайся! – абсолютно середньостатистичний, ходиш на роботу з дев’яти і до шести з понеділка по п’ятницю, і зарплата твоя така ж, середньостатистична. І ти розумієш: якщо заводити сім’ю, то, щоб вам прожити нормально, твоя жінка теж повинна працювати, а сам ти все якщо і потягнеш, то з великими труднощами.

Ні, молоді півники, на яких дивляться молоді курочки, так само бідні, як і ти, але у них, у півників цих, є головний і незаперечний плюс: вони молоді. А ти вже не дуже. І тому дівчата молодші не записали в списки тебе з твоєю сивиною.

І ти починаєш придивлятися до тих дам, що вже старші. Вони теж хороші і відстоялися, як вино, і явно знають, як варити той самий борщ, і…

І ось тут чекає головна засада. Вони, жінки старшого віку, вже занадто «просунуті», щоб просто бути з тобою. Просто тому, що ти – це ти.

Вони вже нажерлися цьому житті, вони вже порозлучалися по першому разу і тягнуть своїх дітей, і головне – вони дуже добре розуміють вже, що сім’я – це не тільки легкість буття, а й сорочки, і шкарпетки, і пил на підвіконні; і що чоловік поруч – це ще одна турбота.

А турбот, крім чоловіка, у жінки вистачає і так. Особливо, якщо є діти.

І вони вже не дивляться на те, який ти гарний і балагур, вони дивляться, що ти можеш дати на заміну, за турботу про себе і за той самий борщ.

А ти ж ні чорта, якщо подумати, не можеш дати.

Зарплату? Не сміши. Ти – середньостатистичний, вона – теж, а тому заробляє не менш від тебе (а іноді і більше), а тому від цього союзу виграєш тільки ти: себе вона і без тебе забезпечить, тільки тепер у неї додасться домашніх турбот, тому що історично так вийшло: робота по дому – вона завжди жіноча.

І те, що вона раніше могла відкласти на потім, або не робити зовсім, тепер доведеться робити, тому що є ж ти зі своїми борщами і сорочками, які потрібно прасувати для тебе.

Секс? Кумедно. Тільки вона сексуально розцвіла, і їй треба і треба, а ти – згасаєш потихеньку, і тепер тобі ледачий раз в тиждень – цілком достатньо для того, щоб відчувати себе спокійно.

Але недостатньо для того, щоб весь час, що залишився, доглядати за тобою.

Ти, що називається, «з руками»? А скільки в тій квартирі потрібно рук? Це ж тобі не будинок у селі. Та й правда, що «руки золоті»? Чи тебе треба просити за десять разів, поки ти заб’єш той самий, горезвісний цвях? Ну признайся ж.

Чоловік в домі, який захистить її від життєвих проблем? Ну-ну!

Вона отримає, найімовірніше, лінивця з пузцем і в стареньких штанях.

Ось і виходить, якщо подумати добре, що ти, одружившись, отримаєш борщі, сорочки і турботу про себе, а вона… зайву роботу в домі і, за великим рахунком, ще одну дитину. Тільки дорослу.

І вона це прекрасно розуміє. І тому придивляється до тебе набагато більше, ніж ти до неї.

«Ми вибираємо, нас вибирають, як це часто не збігається …» ©

Там, на початку, я сказала, що ближче до тридцяти дещо зрозуміла.

Так ось – я зрозуміла, що чоловікові у віці «за тридцять» сім’я набагато більш необхідна, ніж жінці в такому ж віці.

Але ж природа пожартувала ще більше. Запитайте, в чому? Я розповім, це дуже просто.

Жінки психологічно сильніші чоловіків, це відомий факт. Жінки витриваліші морально.

Так, людина – істота парна, це безумовно. І всі ми хоч десь, в душі, але боїмося бути самотніми. І жінки теж бояться. Але часто тверезий погляд на потенційного «чоловіка поруч» і те, що він в життя жінки привнесе, переважує цей страх. І крім того, у жінки, найчастіше, в цьому віці є діти. І вони – з нею. А у чоловіка – що?

І саме чоловікам у віці «за» сім’я потрібна, як ніщо інше.

І саме чоловіки від самотності найчастіше починають спиватися. І опускатися.

Ні, мова зовсім не йде про маргінальність, просто все стає якимось не особливо потрібним, та й просто не має особливого сенсу. Домагатися чогось – навіщо? Заради кого або чого?

Та й особливо доглядати за собою вже стає якось ні до чого.

Поставте поруч десять середньостатистичних жінок без чоловіків, у віці близько сорока, і десять таких же середньостатистичних чоловіків без дружин – і все зрозумієте самі.

Просто так було і так завжди буде: чоловіка робить жінка.

І не просто робить – саме жінки в результаті доглядають за чоловіками і саме вони, жінки, найчастіше, тримають чоловіків «на плаву».

А тому, чоловіки, прямо зараз, відірвіть попи від диванів і йдіть поцілуйте дружин. Ну, ті чоловіки, у яких вони, дружини, є.

А іншим – ну що ж, інші, дай Боже, щоб знайшли.

Підготувала-Анна Рибалка

Залиште свій коментар

коментарів