– До мами дядько Ігор прийшов, мене на вулицю гуляти відправили. Я подивився на годинник – 2:30 ночі … Сказати, що я отетерів – нічого не сказати …

Час 2:30. Завтра вихідний.

Випитих два літри пива виявилося мало і було прийнято рішення йти в магазин ще за літром нефільтрованого. Сказано – зроблено. Одягнувся і вийшов. Підходжу до сусіднього двору, де цілодобовий магазин, і бачу – пацан стоїть. Ходить колами. Років 10-12 приблизно. Одягнений звичайно, простенька куртка, шапка бонбоном, штани і боти. Пацан, яких багато, побачиш – не запам’ятаєш. Але це вдень, не вночі о пів на третю.

Підійшов.

-Приятелю, ти чого тут робиш, ніч же, батьки де?

Пацан мнеться, очі опустив, пробубонів щось.

-Друже, ти що, годину бачив, мама з татом де?

-До мами дядько Ігор прийшов, мене на вулицю відправили.

Сказати, що я отетерів – нічого не сказати. Та я б менше був шокований, дізнавшись, що земля пласка. Коли розпитав його детальніше, з’ясувалося, що мама з дядьком Ігорем «зробилися п’яними, цілувалися і сказали погуляти». Добре, ключі дали. Прийняв рішення подзвонити другові з ВП (відділку поліції) нашого району, з яким зідзвонювалися пару годин тому, він на чергуванні в ППС. Та й відділок поруч. Навіщо ця проблема мені. Пояснив ситуацію, там трохи очманіли, але все-таки не так, як я. Хіба мало що зустрінеш у патрулюванні. Обіцяв приїхати протягом 20-30 хвилин. Протокол на ромів писали (кадр зі знаменитого фільму).

Приїхав товариш. Сімка з трьома поліціянтами. Вони в пішому були, вирішили пішки не ходити. У пацана дізналися, де живе, і пішли туди. По хлопчику, до речі, видно, що сонний і втомлений.

Оскільки ключ від домофона був у нього, безперешкодно піднялися на потрібний поверх і подзвонили в двері. Дзвінок, другий, третій. Звук дверей і голос, який мене вже дратував, хрипкий, з плутаною дикцією голос.

-Хто та-а-ам?

-Поліція, відкрийте.

-Я нікого не викликала.

-Двері відкрийте, будь ласка. Інакше самі зайдемо.

Якесь шамотіння, звук замку і відкриває двері «чудовисько». Ну, ви зрозуміли. Пропита псевдоблондиниста погань з чорними корінцями волосся, тінями під очима, розмазаною тушшю і халатом, одягненим на голе тіло. І перегаром. Здавалося, що подих – сама палена горілка, розбавлена чистим медичним спиртом. Простроченим. Такі були відчуття.

Пройшли в квартиру. Начебто нормально. Стандартна однокімнатна квартира. Радянський ремонт із застосуванням нанотехнологій. Стандарт. У залі на дивані спить чоловіче тіло. Мати дитини забула, що син на вулиці, і заснула. Думала, що він вже спить. Пояснила так.

Взяли пояснення. Викликали назавтра до інспектора у справах неповнолітніх. ОДН вже, як я зрозумів, буде йти далі. Це не все. З того, як поводився пацан,  що був тихий, ні слова не говорив, мовчав за моєю спиною, я подумав, що нема чого йому тут перебувати.

Плюйте, мінусуйте, хоч шліть подалі, але як хто скаже, що мати – це мати і край, я скажу відразу, йдіть до дупи. Ви б бачили цю личину з риб’ячими очима. Запитав у друга щодо того, щоб до ранку, до приходу інспектора хлопець перебув у них.

-Ти ненормальний? -була відповідь. В принципі так, дурне було питання.

Тихо нахиляюся до пацана.

– До мене підеш? Вранці відведу в поліцію, туди мама прийде і тітоньки там розберуться.

Мовчить, очі в підлогу.

-Тут залишишся?

Мовчання.

-Хитни головою, якщо згоден. Поїмо, якщо хочеш, і спати ляжемо, вранці рано встанемо.

І він кивнув. Кивнув, блін (вибачте за вираз). Це як дитину довести треба, щоб хотіла від матері піти до незнайомого дядька? Як, блін (вибачте ще раз, але блін…)?

Друг здивований не був. Я постійно то якусь кішку, то собаку принесу, потім клопоти з прилаштуванням. Та й байдуже, все одно сам живу.

Мати ця спочатку опиралася, але після пари слів про своє майбутнє, сказаних тихо, щоб пацан не чув, вщухла і сказала – в 10 ранку підійде. Мати, чорти б її взяли.

Загалом цей знайда, зжерши півпательні картоплі з куркою і випивши дві склянки молока, спить на моєму дивані. В ногах мій рудий котяра. Я ж собі на підлозі постелив. Не звикати. Не подумайте чого.

Чому так вийшло з дитиною, чому дільничний схалтурив, що випустив з уваги таку сім’ю або просто байдуже ставився до  роботи, буде відомо завтра. Все зранку. Так що, друзяки, напишу, чим закінчилася ця пригода. Усе.

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів