Батько писав листи моїй мамі після розлучення. Мама їх мені не показувала. А потім я їх знайшла. І я шкодую, що прочитала ці листи.

Минуло вже стільки років. Важко про це розповідати.

У нас була дружна сім’я. Щаслива, як мені тоді здавалося. Я вчилася в третьому класі, коли все це сталося.

Батько пішов на службовий корпоратив, затримувався. Найбільше переживала мама, боялася, як би з ним нічого не сталося. Про зраду вона тоді і подумати не могла. Дуже сильно йому довіряла. Мама попросила посидіти зі мною сусідку, а сама пішла шукати батька. Телефонів тоді ще не було.

Мама прийшла, неймовірно засмучена, сказала, мені що вони з татом розлучаються. Я нічого не розуміла. Питала, де тато. Мама відповіла, що з татом все в порядку. Розлучаються, тому що так треба.

Причину розлучення я випадково почула з розмови мами з її сестрою. Виявилося, що мама прийшла на корпоратив, а батька там уже не було, сказали, що він уже пішов. Мама пішла по всіх його колегах, по домівках. І застукала батька з його колегою.

Знаєте, що найприкріше, що батько після цього випадку жодного разу не попросив у матері пробачення, навіть не сказав просте вибач. Я не знаю, чому він так вчинив з мамою.

Я все сподівалася, що вони може помиряться, батько повернеться в сім’ю. Але нічого цього не сталося.

Я так сильно на нього розлютилася.

Хоча батьки і розлучилися, мама сказала:

  • Доню, то, що ми з твоїм батьком розлучилися, нічого не означає. Ти з ним спілкуйся, я тобі ні в якому разі не забороняю це.

Мама не забороняла, але мені і самій не хотілося з ним спілкуватися, та й батько не шукав зустрічей зі мною. Зовсім.

Через деякий час мама отримує від батька листа поштою. Мама прочитала і заховала собі в кишеню халата. Я просила показати цей лист мені, думала, що в цьому листі батько цікавиться мною або хоче повернутися в сім’ю, але мама не віддала мені лист. Сказала, що нічого цікавого там немає.

Потім через кілька місяців ще один лист… Через 4 місяці ще один лист…

Мама їх перечитувала і ховала. Я ображалася на маму, що вона не дає мені їх читати. Мама тільки говорила, що мені не потрібно їх читати…

Минув час… Мені чомусь знадобилося моє свідоцтво про народження, чи то я документи для вступу до інституту збирала, то чи інша була причина. Я вже не пам’ятаю, для чого саме. Я запитала у мами, де я його можу знайти. Мама відповіла, що он там, в старій валізці, там всі наші документи.

Я сиділа і перебирала документи і натрапила на листи батька. Я не наважувалася їх відкривати. Так, краще б взагалі не відкривала.

Відкриваю… Там написано:

-Вітання! Ну що, всім своїм подружкам розплескала, що зловила мене з коханкою?!

Далі батько обзивав мою маму, писав, що йому не пощастило з нею, також обзивав мамину рідню. У тому ж конверті я знайшла свою дитячу фотографію. Вона була порвана навпіл. А на звороті фотографії батько власноручно написав:

-У мене більше немає дочки. Ця фотографія була у мене єдиною і я повертаю її тобі. Раз подала на розлучення, ось сама і виховуй дочку!

Знаєте, у мене ця порвана фотографія досі перед очима стоїть. Все ще не можу пробачити батька за це. Мою фотографію навіщо потрібно було рвати? Що я йому зробила?

Потім відкрила другий лист. Там лежала якась квитанція чи щось на кшталт цього.

У призначенні платежу було написано татовою рукою:

-Аліменти за квітень. Подавись, … ..!

Відкриваю наступні конверти і всюди схожі квитанції з подібним змістом.

Як я ревіла…

Я пам’ятаю, що мама після розлучення подавала на аліменти, але платив він копійки, рази 4 або 5 заплатив і все, потім перестав платити.

На мій плач прибігла мама, побачила, зрозуміла, в чому справа.

Мама:

-Доню, прости. Ось тому я не хотіла тобі їх показувати. А викинути шкода було, тому що там твоя фотографія була. Зберегла всі ці листи для себе, щоб, якщо він у мене коли-небудь попросить вибачення, я назад твого батька не прийняла. Листи були для мене нагадуванням, як я помилилася в людині. Вибач!

Мама теж розплакалася…

А свідоцтво про народження я все-таки тоді знайшла. Шукала свідоцтво, а натрапила на листи батька. Краще б я їх не читала.

Образу на батька я пронесла через все своє життя. Розумію, що так не можна, що таким чином можна заробити хвороби або можуть з’явитися серйозні психологічні проблеми. Але нічого з собою вдіяти не можу…

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів