Якщо ви не відпустите хворобу, вона залишиться

«ЗЦІЛЕННЯ НЕ ЗАЛЕЖИТЬ НІ ВІД ТОГО, ЩО ЛЮДИНА ХОЧЕ, НІ ВІД ТОГО, ЩО ВОНА ЗНАЄ. ЗЦІЛЕННЯ ЗАЛЕЖИТЬ ВИНЯТКОВО ВІД ТОГО, ЩО ВОНА РОБИТЬ».

Насправді цей девіз – правдивий.

Знання дає лише потенційне лікування.

Воно дає людині засоби, щоб діяти. Таким чином, усвідомлюючи конфлікт, який запустив хворобу, людина здатна знайти рішення цього конфлікту, втілити його у життя і, таким чином, одужати.

Від чого ж залежить зцілення?

ЛІКУЄ НЕ ЗНАННЯ ПРОБЛЕМИ, А РЕАЛІЗАЦІЯ ЇЇ РІШЕННЯ.

Людина може усвідомлювати, звідки прийшла хвороба, розуміти, які саме емоції вплинули на певні органи, але все ще залишатися хворою.

ЯКЩО ЛЮДИНА НЕ ХОЧЕ ВІДПУСТИТИ ХВОРОБУ, ТО ХВОРОБА ЗАЛИШИТЬСЯ.

Це також спрацьовує, якщо у хворої людини конфлікт вирішується сам собою, в цьому випадку настає одужання.Таким чином, неважливо, знає людина чи ні, рішення конфлікту приносить одужання.

СТАВЛЕННЯ ДО ПРОБЛЕМИ – ОСЬ СУТЬ

Людина може змінити ставлення до проблеми, змінити своє життя і одужати. Засоби масової інформації та медичні асоціації, а також суспільство вважають, що людина повинна боротися з хворобою. «Хвороба – це ворог, який атакував наш організм, і нам необхідно боротися, щоб позбутися його». Таке ставлення не сприяє одужанню. Мовою біології боротьба означає – ти повинен, як і раніше, перебувати в стресі. Але це якраз і викликає хворобу.

БОРОТЬБА З ХВОРОБОЮ ПОСИЛЮЄ ЦЕЙ СТРЕС І ПОСИЛЮЄ ХВОРОБУ.
Правильне ставлення – це почуття вдячності, хвороба викликана надати допомогу.

Хвороба існує, щоб врятувати наше життя, і допомагає нам побачити той аспект життя, де ми не впоралися з емоціями або з ситуаціями. Для зцілення нам треба бути у стані спокою.

Необхідно відпочити.

Зцілення вимагає багато енергії, а якщо ми перебуваємо в стані боротьби з хворобою, то тільки витрачаємо життєву енергію без користі.

Потрібно використовувати в своїх інтересах момент хвороби, поки вона в нас існує, а коли прийде рішення конфлікту, що викликав хворобу, потрібно дозволити собі одужати.

Ще дуже важливим фактором є ВІРА.

Вона здатна вилікувати навіть без допомоги інших факторів. Це найпотужніша сила – ключ до багатьох проблем.

На жаль, поняття віри часто сприймається неправильно, але це вже зовсім інший аспект, який є частиною абсолютно іншої дискусії.

ПРИКЛАД: РАК ПЕЧІНКИ – Конфлікт «мені не вистачить» – коли людині не вистачає їжі, кожна клітина печінки працює більше, ніж необхідно, щоб компенсувати голод. Гепатоцити паренхіми печінки активізують свою діяльність. Цей конфлікт суттєвий для раку печінки.

Істинне зцілення завжди ініційоване самим хворим. Воно не може прийти від когось або чогось ззовні.

ХВОРИЙ, ЯКИЙ ЧЕКАЄ, ЩО ХТОСЬ ЙОГО ВИЛІКУЄ, ЗАЛИШАЄТЬСЯ ХВОРИМ.

Хвороба – це власний конфлікт хворого і неможливо перекласти відповідальність за своє життя на когось іншого. В іншому випадку, це буде бомба уповільненої дії, яка вибухне в майбутньому, в будь-який момент.

НАЙКРАЩИМ РІШЕННЯМ Є ПЕРЕПРОГРАМУВАННЯ КОНФЛІКТУ І ВИХІД ЗА ЙОГО МЕЖІ.

ДВІ ФАЗИ ЗАХВОРЮВАННЯ
Істотним у розумінні моделі захворювання є розуміння того, що будь-яка хвороба має дві фази – конфліктну фазу і фазу відновлення.

У КОЖНОЇ ІЗ НИХ РІЗНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ.

1. СТАДІЯ АКТИВНОГО КОНФЛІКТУ

Конфліктна фаза: починається з появою сильного стресу або шоку, і її можна впізнати за симптомами симпатичної нервової системи. Це такі симптоми:

  • холодні кінцівки
  • поганий сон
  • втрата апетиту
  • нав’язливі думки
  • порушення уваги і концентрації
  • почуття розбитості

Якщо людина не знаходить вирішення, то мозок використовує енергію стресу і автоматично перемкнеться у режим виживання (тобто захворювання). Як тільки це трапляється, хворий відчуває полегшення, і організм повертається практично до нормального функціонування. Ядро емоційного конфлікту поміщується в підсвідомість, де і зберігається.

У багатьох випадках конфліктна фаза захворювання ніяк не проявляється і залишається для людини непоміченою. Але хворий починає відчувати дискомфорт, зауважує, що у нього погане самопочуття, біль та інші симптоми у фазі відновлення.

2. ФАЗА ВІДНОВЛЕННЯ

Фаза відновлення починається, коли людиною знайдено рішення конфлікту, і людина починає здійснювати рішення цього конфлікту практичним або свідомим шляхом.

Але в цей момент вона може піти до лікаря, і отримати відповідні призначення. Хірургічне лікування та ліки, впливаючи на фізичні аспекти захворювання, можуть істотно полегшити і зменшити фізичні, а згодом і емоційні симптоми, а в багатьох ситуаціях можуть врятувати життя. Проте у такий спосіб хвороба не зцілюється. Це можливо при руйнуванні «програми» захворювання, тоді, коли людина знаходить і втілює в життя вирішення конфлікту.

Коли рішення знайдено, мозок про це дізнається перший.

Сам хворий може не усвідомлювати, що пережив якийсь конфлікт або розв’язав його, але мозок поступово контролює всі аспекти виживання. Симпатична фаза конфлікту і енергія стресу йде геть, а на їх місце приходять симптоми парасимпатичної фази:

  • перевтома і сонливість
  • сплутані думки
  • головний біль
  • почервоніння, підвищене потовиділення, припливи
  • блювота
  • запаморочення
  • відновлення апетиту
  • іноді короткі періоди паралічу

Фаза відновлення ділиться в свою чергу на дві стадії:

1. Початкова стадія пов’язана з відновленням у самому мозку.

Надлишкова рідина потрапляє в «мозкове вогнище» Хамера або в зону нейронів, задіяних в програмі хвороби, забезпечуючи, тим самим, поживні речовини і елементи для відновлення тканин мозку. Набряк мозку під час початкової фази відновлення іноді може здавлювати здорові тканини, що призводить до описаних вище парасимпатичних симптомів.

2. Потім настає момент, коли мозок перемикається з режиму виживання на нормальну програму функціонування – на вмикач здоров’я знову натиснуто.

У цей момент може виникнути епілептична криза, яка приводить маніфестацію всіх симптомів на короткий період часу, від декількох годин до одного дня. Після епілептичної кризи, починається друга частина фази відновлення, організм стрімко одужує.

РЕКОМЕНДОВАНЕ ЛІКУВАННЯ ЕПІЛЕПТИЧНИХ КРИЗ (Рекомендовано доктором Л. Коуденом)

1. Прикласти лід у пластиковому контейнері до голови.

2. Помістити обидві ноги в гарячу воду.

3. Приймати гомеопатичну чорну смородину або масло чорного кмину щогодини.

4. Дренажні засоби – Burbur Detox (препарат) кожних 15 хвилин

5. Приймати трав’яні сечогінні – відвар плодів ялівцю або кісточок кавуна щогодини.

Препарати застосовуються у крайньому випадку тільки для порятунку життя людини.

1. Фармацевтичні сечогінні

2. Стероїдні гормони

ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙ

Пухлина, клітини якої пов’язані зі «старим мозком», у фазі відновлення зазнає некрозу.
Бактерії сапрофіти, які постійно мешкають у тілі людини, беруть участь у руйнуванні таких пухлин.

Якщо ці бактерії знищують прописаними лікарем антибіотиками, то порушується фаза відновлення, пов’язана з описаним вище некрозом пухлини, а сам процес зцілення опиняється під великим питанням.

Мікобактерії в першу чергу беруть участь в некрозі пухлини, але якщо їх кількості недостатньо, то організм використовує грибки та інші бактерії для руйнування пухлини.

ЛІКУВАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ПОЗИТИВНОЇ УСТАНОВКИ

Пацієнт, який хоче скористатися методом «зцілення спогадом», повинен знати ДВІ УМОВИ нашої роботи з ним:

1-а умова: Він сам повинен знайти рішення конфлікту, і реалізувати його практично або свідомо.

2-а умова: Людина несе повну відповідальність за процес свого зцілення. Вона повинна не сумніватися в остаточному результаті лікування, звільнитися від кожного роду сумнівів.

Ми можемо виділити ЧОТИРИ ТИПИ СУМНІВІВ, що бувають у наших пацієнтів:

Людина СУМНІВАЄТЬСЯ В САМОМУ МЕТОДІ «зцілення спогадом»
Але як тільки людина дізнається, як працює цей метод і бачить приклади зцілення, то до НЕЇ приходить впевненість: «Я можу вилікувати себе»

Людина ВПЕВНЕНА, ЩО ЇЇ СТАН ВИНЯТКОВО ВАЖКИЙ, НЕ НАДАЄТЬСЯ ДО ПОРІВНЯННЯ З ЖОДНИМИ ІНШИМИ ВИПАДКАМИ.
Людина сумнівається, що може коли-небудь зцілитися: «Інші люди, можливо, виліковуються, але моє захворювання важче, ніж у інших». Ми можемо пояснити, що для методу «зцілення спогадом», кожне захворювання є не більш важким, ніж застуда. І при застуді, і при раку мозок людини може як ввімкнути, так і вимкнути програму захворювання.

Але для кожної з хворіб необхідно знайти причину: чому мозок «ввімкнув» програму саме цієї хвороби.

Хворий ЗАНАДТО СИЛЬНО ВІРИТЬ У ПОГАНИЙ ПРОГНОЗ, який він почув від
лікаря або іншої авторитетної людини.

Хворий СУМНІВАЄТЬСЯ В СОБІ: «Деякі люди виліковуються від різних
видів раку, розсіяного склерозу, алергії, екземи, і тому подібних захворювань. Але я не можу. Мій стан дуже важкий. Я недостатньо хороший… в усьому світі люди видужують… а мені, як завжди, не щастить». Насправді, хворий у глибині душі сподівається на одужання, але говорить зворотне (щоб не наврочити). Цей четвертий вид сумніву важко вловити.

Доктор Саба знайшов тут підступ.

На перший погляд: «в глибині душі я сподіваюся» – видається виключно позитивним висловлюванням.

У самій цій фразі немає негативних слів, але при цьому тут немає позитивної установки, оскільки хворий сумнівається сам у собі. Що означає ця фраза: «в глибині душі я сподіваюся зцілитися»? – «У мене є слабка надія вилікуватися, але я не впевнений, що мені це вдасться».

Там, де людина вживає слово «надія» – мається на увазі «сумнів», а «величезна надія» означає «величезний сумнів».

БЕЗ АБСОЛЮТНОЇ УПЕВНЕНОСТІ (де немає місця ні надіям, ні сумнівам), ЗЦІЛЕННЯ НЕМОЖЛИВЕ АБО ВОНО БУДЕ НЕ ОСТАТОЧНИМ.

Коли в мені є впевненість, я видужую. У мене є абсолютна віра в це.

Коли у мене є надія, а не абсолютна віра – я не видужую, я тільки сподіваюся на це.

Також неможливо поєднати впевненість і віру.

Віра – це один рівень, а впевненість – зовсім інший. Вищий ступінь віри може мати якесь відношення до впевненості, але для того, щоб досягти рівня абсолютної впевненості, необхідно зробити ривок.

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів