Сердечне звернення до всіх батьків: не допомагайте робити уроки вашим дітям

– Іще раз на всяк випадок я повторю: робити уроки з дитиною не можна!

Збирати з ним портфель не треба! А запитувати як там справи в школі і поготів не треба. Ви не тільки псуєте ваші взаємини, а й негативно впливаєте на майбутню соціалізацію та кар`єрний ріст вашої дитини.

– Пам`ятайте, що у кожної дитини обов’язково повинен бути особистий вільний час, коли вона НІЧОГО не робить: від 2-х до 4-х годин на день. Амбіційні батьки, загружаючи дітей (гуртками, вивченням мови тощо), додають до їх високої ерудиції безкінченну кількість неврозів та невміння жити самостійно без опіки старшого.

– У відносинах школа-педагог-дитина, ви повинні завжди бути на стороні дитини. Бережіть здоров`я своїх дітей. Не бійтеся поганих оцінок. Головне, щоб у дитини не виникла відраза до школи та навчання.

– Наші, українські, батьки орієнтовані на оцінки, таке світосприйняття тягнеться ще з радянських часів. Для прикладу, розповім історію із своїх шкільних років. У моєму класі навчалися два чеха і один поляк. Після однієї серйозної контрольної, за збігом обставин, у нас відбулися батьківські збори, де ЧОМУСЬ всі НАШІ українські батьки активно цікавилися успішністю та оцінками за минулий тест, і тільки батьки двох чехів і поляка запитали щось на кшталт, як себе почувала їх дитина під час контрольної і чи не дуже вона хвилювалася.

– Важко сказати у кого більше психологічних проблем: у відмінника чи у двіїшника.

Відмінники, які беруть знання ретельністю і довго «висиджують» свої п’ятірки – тривожні діти із заниженою самооцінкою.

– Якщо ваша дитина не в змозі зробити уроки сама, то справа у серйозній психологічній проблемі і лінь тут ні до чого. Такої категорії як лінь в психології взагалі не існує. Коли людина не хоче щось робити, психологи описують її дію відсутністю мотивації і волі.

– Серед причин, чому дитина не робить уроки сама, може бути що завгодно: підвищений внутрішньочерепний тиск, гіпертонус, психологічні проблеми, СДУГ (синдром дефіциту уваги і гіперактівність). І замість того, щоб витрачати свої вечори на спільне сидіння над підручниками, краще знайдіть причину такої поведінки і працюйте над її усуненням.

– Є батьки, які хочуть виростити відповідальних, самостійних і успішних дітей. І бувають батьки, мета яких – тотальний контроль над дитиною, а вже які там у неї бажання і схильності, то її особисте. Головне, щоб не зривалася з повідка.

– Як часто через тривоги з приводу оцінок буквально руйнуються сім’ї, де виростаючи діти не можуть простити образи дитинства і зламаної психіки.

Психіка у підлітків і без того загострена, а місяці підготовки до ЗНО стають по-справжньому темними часами для всієї сім’ї: всіх переслідують неврози і депресії, які провокують істерики, хвороби та мало не суїциди.

Як уникнути всього цього кошмару або хоча б мінімізувати його наслідки?

Я думаю, насамперед слід зосередитися на любові та вічних людських цінностях.

Подумайте про те, що досить скоро, коли всі оцінки і іспити зітруться з пам’яті, буде важливо тільки одне: чи не втратили ви близькість, довіру, розуміння, дружбу зі своєю дитиною …

– Лекції про виховання дітей, поради психологів і педагогів з приводу взаємин в родині ефективні і мають сенс тільки в тому випадку, коли самі батьки психологічно здорові або хоча б стабільні у своїх діях.

– БУДУЧИ нещасними людьми, ви ніяк не зможете так вибудувати відносини із своєю дитиною, щоб вона була щасливою. А якщо щасливі батьки, то спеціально і робити нічого не треба.

– Багато хто вважає, що у них, батьків, все нормально, а проблеми тільки у їх дітей. І дивуються, коли в одній сім’ї виростають дві абсолютно різні дитини: одна – впевнена та успішна особистість, а інша – закомплексована агресивна невдаха. Такий результат виховання показує, що діти по-різному відчували себе в сім’ї, і комусь із них не вистачало уваги. Хтось був більш чутливим і більше потребував любові, а батьки цього не помітили.

– Стежити за тим, щоб дитина була одягнена, взута і нагодована – це турбота, а не виховання. На жаль, багато батьків упевнені, що лише однієї турботи достатньо.

– ЯК ви спілкуєтеся з дитиною в дитинстві, так вона буде відноситися до вас в старості.

– Коли у вас народжується дитина, ви вважаєте це дивом, ви щасливі, що стали батьками, робите все, щоб дитині було добре, радієте спілкуванню з ним, захоплюєтеся кожною дрібницею … А коли їй виповнюється 6 або 7 років, то між вами і дитиною стає школа, ніби в будинок приходить воєнком і забирає ваше дитя з сім’ї. Хоча, що власне, відбулося такого страшного? Ну, треба їй ходити в школу, отримувати загальні знання, спілкуватися, дорослішати. Навіщо ж дозволяти цьому природному процесу руйнувати стосунки в сім`ї? Школа – це частина життя, яке виходить за рамки ваших взаємин з дітьми.

– Основне завдання школи – це не безупинне зубріння основ науки,а навчити дитину виживати в суспільстві з усіма його недоліками. Не заважайте вашій дитині за допомогою школи, яка є одним із перших соціальних інститутів з яким спіткається ваше дитя, навчитися спілкуватися, будувати відносини, відповідати за свої слова і вчинки, вирішувати свої проблеми, домовлятися, розпоряджатися своїм часом та ін. Саме ці навички допомагають впевнено почувати себе в дорослому житті і заробляти собі на життя.

– Надмірні ПЕРЕЖИВАННЯ дитини через погані оцінки – це дзеркальне відображення реакції дорослих. Якщо батьки спокійно реагують на двійку або невдачі в спорті, якщо мама чи тато посміхнеться і відповість: «Мій любий, не переймайся, бо наступного разу у тебе все вийде!», то і дитина буде спокійна та душевно стабільна, що обов’язково призведе до покращення в навчанні, а сама дитина згодом знайде справу, де у неї все буде виходити.

– Якщо в початковій школі ваша дитина не справляється з програмою, якщо вам доводиться довго сидіти з дитиною над уроками – проблема не в дитині, а в школі, гімназії, ліцеї. Ці заклади працюють виключно на амбіціях батьків і дбають не про дітей, а про власний престиж і вартість своїх послуг. Складніше – не означає краще! Дитина не повинна перевтомлюватися, намагатися наздогнати програму,ускладнену педагогами, яким, щоб досягти результатів в навчанні, безперервно потрібна допомога батьків, репетиторів, інтернету і т.д. Пам`ятайте, що у першому класі на підготовку домашнього завдання повинно йти від 15 до 45 хвилин.

– КАРАТИ ДІТЕЙ МОЖНА і іноді це навіть необхідно, але потрібно чітко, адекватно оцінити ситуацію та вчинок дитини. Наприклад, ви заздалегідь домовилися, що до вашого приходу з роботи дитя зробить уроки, поїсть і прибере в кімнаті. І ось ви приходите додому і бачите наступну картину: каструля з супом як стояла, так і стоїть; підручники явно не відкривалися; на килимі валяються вчорашні папірці, а ваше чадо сидить носом в планшеті.

Головне в цей момент не перетворитися на фурію з Гомерівської поеми, не кричати про те, що «у всіх діти як діти, а у вас…» і що з неї/нього виросте нуль без палички.

Знайдіть підхід до дитини, де не буде місця агресії. Краще посміхніться, обійміть її і скажіть: «Я тебе дуже люблю, але планшета ти більше не побачиш. Можливо, навіть і до пенсії». А ще краще замінити ультрамодний дівайс на телефон nokia, типу ліхтарик, без будь-якого інтернету.

А кричати, ображати, ображатися і не розмовляти – це немудро. Дитина покарана вже тим, що залишилася без улюбленого гаджета.

– КИШЕНЬКОВІ ГРОШІ повинні бути у дитини вже років з 6-ти. Регулярно видаються суми, якими вона розпоряджається сама. І дуже важливо, щоб гроші не стали інструментом для маніпуляції. Не треба контролювати на що дитина їх витрачає, і ставити суму ліміту в прямій залежності від її успішності і поведінки.

– Не треба за дітей проживати їх життя, вирішувати, що їм робити і що не робити, сунути ніс у їх проблеми, тиснути на них своїми амбіціями, очікуваннями, вказівками. Коли ви постарієте, як вони самі жити-то будуть?

– У цивілізованому світі вчитися в університети йдуть тільки обдаровані, розумні і багаті діти, а решта йде працювати, шукати себе і заробляти на вищу освіту. А у нас що?

– ЯКЩО ДИТИНУ ПОСТІЙНО опікати, вона ніколи не дізнається, що таке нести відповідальність за свої вчинки, залишиться інфантильною та ласою до будь-якої можливості порушити заборону.

– Я проти постійного прискіпливого контролю. Дитина повинна бути впевнена, що в родині його люблять, поважають, довіряють і враховують її думку. Ось в цьому випадку вона не зв’яжеться з «поганою компанією» і уникне багатьох спокус, перед якими не можуть встояти однолітки з напруженими стосунками в сім`ї.

– Коли я працював в школі, то в День знань кожного разу повторював, що вчитися треба хоча б тому, що за роботу головою платять на багато разів більше, ніж за фізичну працю. І що вивчившись, ви зможете працювати і отримувати гроші за те, що самі любите робити.

– БАРДАК В КІМНАТІ ПІДЛІТКА відповідає його внутрішньому емоційному стані. Так зовні виражається хаос в його душевному світі. Добре ще, якщо він миється … Вимагати «навести порядок» можна тільки тоді, якщо речі дитини валяються за межами його кімнати.

– виховувати – НЕ ОЗНАЧАЄ ПОЯСНЮВАТИ, як треба жити. Це не працює. Діти розвиваються тільки за аналогією. Що можна, а що не можна, як треба і як краще не чинити діти розуміють не зі слів батьків, а виключно з їх вчинків. Простіше кажучи, якщо батько каже, що пити шкідливо, а сам не просихає – існує багато шансів, що син стане алкоголіком. Це найяскравіший приклад, але більш тонкі речі діти вловлюють і переймають не менш чуйно.

– Говорити з дітьми треба про те, що таке життя взагалі, а не про те, як ТРЕБА жити. Якщо ж батько може говорити з дитиною тільки про проблеми, то проблема – він сам.

– Якщо дитина намагається маніпулювати дорослими, у неї – невроз. І треба шукати його причину. Здорові люди не маніпулюють, а вирішують свої проблеми, діючи прямолінійно.

– У розмові з дитиною (і не тільки) не критикуйте її, не чіпайте її особистість, не виходьте за рамки аналізу її вчинків. Говоріть не про неї, а про себе. Замість фраз «ти – поганий», «я думаю, ти погано вчинив», використовуйте формулювання: «Мені не подобається коли ти …», «Мені не подобається коли ти …», «Мені б хотілося, щоб …»

Поменше критики, побільше конструктиву і позитиву.

– Дитина повинна відчувати, що батьки – це добрі і одночас справедливі люди, які можуть і захистити, і пожаліти, і покарати, і в чомусь відмовити, діючи в інтересах дитини і, головне, дуже її люблять.

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів