Три види ліні, через які у нас нічого немає

Те, що перебуває у вашому серці, відображається і в зовнішній стороні вашого життя.

Ми настільки якісно навчилися приховувати правду від самих себе, що в підсумку доводиться отримувати жорсткий життєвий досвід для того, щоб засвоїти найважливіший урок: брехня породжує лінь, яка в підсумку приведе вас до деградації.

Будда описував три види ліні. Перша – та лінь, про яку ми всі знаємо. Коли у нас немає бажання що-небудь робити, коли ми дозволяємо собі залишатися в ліжку довше, замість того, щоб вставати і займатися практикою. Друга – це лінь неправильного відчуття самого себе – лінь мислення. “Я не можу нічого зробити. Інші люди медитують, інші займаються практикою, можуть бути усвідомленими і добрими, щедрими, але не я, тому що я занадто дурний. Або навпаки: «Я – дуже сердита людина», «Я – ніколи нічого не зроблю в житті», «Мене нічого не вдається, не варто і пробувати». Це – лінь.

Третій вид ліні – постійна зайнятість мирськими справами. У нас завжди є можливість заповнити вакуум нашого часу, підтримуючи свою зайнятість. Причому всі ці заняття можуть взагалі вважатися чеснотою. Але, звичайно, це просто спосіб уникнути зустрічі з самим собою. Коли я вийшла з печери, деякі люди питали мене: «А чи не було це униканням?». Я відповідала: «униканням чого?» Там, де я була, не було ні газет, ні радіо, ні телебачення. Ні з ким було поговорити. Якби щось трапилося, у мене не було навіть телефону друга. Я залишилася віч-на-віч з тією, якої я була, і з тією, якою не була ніколи. Бігти було нікуди. Від себе не втечеш.

Наше життя зазвичай настільки наповнене, а ми настільки зайняті, що ледве можемо в ньому знайти бодай хвилинку для того, щоб побути тими, хто ми є. Ось це і є – уникнення. У одної з моїх тіток постійно ввімкнено радіо або телевізор. Вона не може перебувати в тиші. Тиша її турбує. Фоновий шум супроводжує нас усе життя. Багато з нас точно такі ж. Ми боїмося тиші – зовнішньої тиші, внутрішньої тиші. Коли нічого не приходить у нас ззовні, ми починаємо створювати свій власний внутрішній шум – думки і судження, аналіз того, що сталося вчора або в дитинстві. Фантазуємо, мріємо, будуємо плани, сумуємо або боїмося. Тиші немає. Наш галасливий зовнішній світ є простим відображенням шуму внутрішнього: нашої постійної зайнятості, роботи над чим-небудь.

Нещодавно я розмовляла з дуже прекрасним австралійським ченцем, який був настільки стурбований своєю дхарма-діяльністю, що буквально перетворився на роботоголіка. Він вставав близько третьої години ночі. Зрештою просто звалився. Розвалилася вся його система діяльності, він більше нічого не міг.

Його особистість була пов’язана тільки з діяльністю. З однією діяльністю. Його праця на благо Дхарми виглядала дуже доброчесною. Все виглядало так, що він робив дійсно хороші речі. Користувався повагою багатьох людей, слідував повчанням свого вчителя, але тепер, коли він був не в змозі що-небудь зробити – хто він? Адже йому довелося пройти через жорстоку кризу – бо він солідаризувався з тим, що може зробити і чого може досягти. Зараз він не в змозі що-небудь робити і повністю залежить від інших людей. Тому я сказала йому: «Яка прекрасна і дивовижна можливість! Зараз, коли не треба щось робити, можна просто бути». Він відповів, що намагався прийти до цього, але нічого не робити його просто лякало, лякала сама можливість бути тим, хто є, а не тим, що робить.

І в цьому ключовий момент. Ми самі наповнюємо своє життя діяльністю. І вона дійсно прекрасна, але слід бути дуже обережним, щоб вона не перетворилася в уникнення. Я не кажу про те, що не слід робити добрі і корисні речі, а всього лише про те, що там, де є вдих, повинен бути і видих. Нам необхідна як діяльність, так і споглядання. Нам потрібен час, щоб побути самими собою, коли наш розум спокійний.

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів