Приїхала до нас свекруха пожити, поки в її квартирі ремонт. І так допекла мене…

Приїхала до нас свекруха пожити, поки в її квартирі ремонт. І, так як свекруха сама не знала, чого хоче, то не було цьому ремонту ні кінця ні краю.

Мама чоловіка, Тамара Йосипівна, дуже цікава жінка, засовує свій довгий ніс абсолютно в усі наші справи. За ті 4 місяці, що ця жінка, живе у нас, моя голова опухла від великої кількості непотрібної інформації, а на язиці скоро з’явиться мозоль від необхідності відповідати.

В її присутності я бачила один можливий плюс: допомога з дитиною. Але, як виявилося, свекруха приїхала зовсім не для цього. Свою присутність в нашій квартирі вона сприймала як відпустку: повний пансіон, обслуговування по вищому розряду – трансфер і розваги, та ще й над невісткою можна позубоскалить. В очах свекрухи – відпустка мрії.

Я – неконфліктна людина, мені простіше зробити так, як мене просять, ніж відстоювати свою точку зору в конфлікті. У якомусь сенсі, свекруха не дарма вважає мене тютей. Я ніколи з нею не сперечаюся, навіть тоді, коли Тамара Йосипівна сама розуміє що несе нісенітницю. І раз вона вважає, що її син буде їсти на сніданок тільки ненависну ним яєчню, значить я буду готувати чоловікові яєчню, поки свекруха гостює у нас вдома.

І те, що чоловік снідає через силу – це проблеми чоловіка, адже він в будь-який час може попросити свою маму не лізти до мене зі своїми повчаннями на рахунок сніданку. А раз його все влаштовує – навіщо мені роздмухувати конфлікт.

Єдине, що я готова відстоювати незважаючи ні на що – виховання дочки. Про що свекрухі було повідомлено ще під час моєї вaгiтності. Як не дивно, свої пориви покритикувати мене як матір, свекруха стримує. Зате в усьому іншому вона розходиться не на жарт.

За 4 місяці життя під одним дахом, свекруха допекла мене до такої міри, що я почала замислюватися про переїзд до батьків на той час, поки Тамара Йосипівна знаходиться в нашому будинку. Я і натяками до неї, і в відкриту питала, коли вона вже до себе повернеться, у відповідь я чула:

– Ой, не знаю наскільки все затягнеться. Колір в каталозі був один, а пофарбували – зовсім інший, мені не подобається. Перероблять – я з’їду від вас.

– Вони так криво поклали плитку, п’яні, напевно, були. Звільнила їх, ось, інших робочих знайду, вони все дороблять і я з’їду.

– Уявляєш, унітаз ще не привезли. Привезуть – я відразу з’їду. А то як я там, без унітаза?

І таких відмовок було багато.

Одного разу свекруха мені заявила:

– Ти навіть не уявляєш, як тобі зі мною пощастило. А знаєш, яка в мене свекруха? Мегера, яких світ не бачив. До сих пір її побоююсь, хоч і не дівчинка вже давно. Переводила мене, як могла. Знущалася, як хотіла – ніхто їй був не указ. Брр, як згадаю, аж трусить.

Сама того не підозрюючи, свекруха підкинула мені відмінну думку: у кого є управа на неї? Правильно: у свекрухи. Я, не довго думаючи, подзвонила і запросила до нас в гості на тиждень бабусю чоловіка – свекруха моєї свекровка. Ось тільки попередити про гостю чоловіка і його маму, я зовсім забула.

Ранок, чоловік на роботі. Моя улюблена свекруха в черговий раз ллє мені у вуха поради по обхажування її дорогоцінного синочка. Дзвінок у двері. Тамара Йосипівна, примружившись, запитує:

– Ну, і кого ти чекаєш? Хто до тебе ходить, поки чоловік на роботі? Ти – чоловікова дружина, пам’ятай про це!

Свекруха рушила відкривати двері, радісно потираючи ручки в передчутті. Відкрила вона зі словами:

– Ну, і хто тут у нас до заміжніх жінок ходить?

– О, Тамарка! 5 хвилин тому про тебе думала: повз смітники йшла – відразу про тебе згадала. Ну, чого дивишся? Пішли, чай мені зробиш. Я тортик принесла. Тільки тобі не дам – ​​шкідливо. Хоча, твоїй фігурі вже ніщо не допоможе, так і бути – пригощу шматочком. – обличчя бабусі чоловіка аж світилося від задоволення, вона не бачила свою невістку вже кілька років.

І – ось збіг – в той же день ремонт у будинку Тамари Йосипівни закінчився. Вона спішно зібрала речі, попрощалася і відбула додому.

– Спасибі, велике Вам спасибі, що приїхали! – з усією запалом я дякувала бабусю чоловіка. – Я Вам зараз білизну поміняю, у вітальні розташуєтеся.

– Ні, ні, я не залишуся. Я ж знаю, навіщо ти мене покликала – Тамарка тебе дістала. Я свою справу зробила, давай, пої мене чаєм, та поїду я. Якщо що звертайся! – лукаво усміхнулася мені бабуся мого чоловіка.

В майбутнє я дивлюся з оптимізмом – майбутні візити свекрухи мене більше не лякають і не наводять жax. Адже у мене є важливий стратегічний союзник – свекруха моєї свекрухи.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів