25 істин, про які знають щасливі люди

Іноді дивишся на людину – і здається, що жодні хвилювання не торкаються її. Однак чи насправді так?

Чи може вона просто знає цих декілька нехитрих істин?

  • Час – набільш відносне поняття в нашому житті. І коли ми кажемо, що не маємо часу, це, здебільшого, означає, що нам не хочеться виділяти на щось конкретне ані сил, ані намагань. І найбільше мистецтво – навчитися бути чесним з собою та відповідальним за свій вибір, щоб жодної хвилини свого життя не вважати втраченою.
  • Люди завжди приходять і йдуть від нас. Як у великому театрі – відіграють свої ролі та ідуть. Мабуть, найсуттєвіше – навчитись бути готовим до зміни декорацій – завжди незворушно приймати задум Режисера.
  • Іноді стосунки заходять в глухий кут. Так, і це правда. Однак лише  ми самі визначаємо їхню цінність для нас. І як тут важливо не недооцінити свого егоїзму!
  • Втрати близьких людей – це завжди і для кожного найжорстокіші моменти. І лише вони здатні відкривати очі на суттєве, виявляти рівень нашої людськості та жаги до життя.
  • Друзі – це не пафосна назва для вигідних зв’язків. Ті, хто має справжніх друзів, чітко відрізняють вигоду від жертовності. Бо тільки там, де є жертовність, існує дружба.
  • Люди бувають немилосердно нестерпними. Однак саме це і повинно мотивувати нас бути кращими.
  • Нічого більш загадково та величнішого, ніж справжні, віддані взаємини між чоловіком та жінкою, мабуть, немає у цьому світі.
  • Лише любов здатна лікувати. Серцю, закритому до любові, навряд чи допоможуть ліки.
  • Матеріальні цінності – це всього лише метафора. Цінним є лише те, за що не можна заплатити, чого не можна вкрасти або ж купити. Гроші дані нам для вільного циркулювання: як тільки ми намагаємось їх привласнювати, виділяти для них  чи не центральну комірку своєї душі, вони одразу ж стають нашими ворогами, здатними вбити усе людське.
  • Ніколи не варто маніпулювати людьми, які нас люблять, поважають, цінують. Вони – не інструмент і не засіб для створення комфорту.
  • Як тільки-но починає здаватися, що світ перевернувся – то не здається. Найкраще тут – зайняти горизонтальне положення. Рано чи пізно стане відомо, де усьому голова, а де – ноги.
  • Чи не найбільш дошкульними паразатими цього світу є… Ні, не комарі і не блохи, а наші постійні думки. Ну що може дати постійне прокручування мільйонів сценаріїв тої чи іншої події, розплутування наперед ще не існуючих проблем? Думки дані нам для того, щоб будувати, а не руйнувати гармонію свого життя.
  • Існують незаперечні істини, для яких майже немає варіантів чудес. Це, наприклад, якщо тортик не дорівнює з десяткам присідань, то він дорівнює з десяткам зайвих грам.
  • Нічого і ніколи не варто робити без любові. Уявіть собі, яким би був наш світ, якби Бог хоч щось створив, ставши не з тієї ноги.
  • Пробачати – це не акт благочестя. Це результат величезної праці зі своїм “я”.
  • Тут і тепер – це твоє. Всього іншого не існує.
  • Формули “а що би було, якби”, “коли б я тоді зрозумів…” – абсолютно безрезультатні. Слід раз і назавжди їх викинути зі свого мислення.
  • Як тільки перестаємо порівнювати себе з іншими – починаємо жити.
  • Не буває ідеальних стосунків. При найменшій нагоді дорікнути своїй половинці, згадуймо магічний вислів: “яке їхало, таке здибало”.
  • Кажуть, що досвід приходить з роками, однак не уточнюють, що найчастіше з розбитим носом, колінами чи серцем.
  • На місці втраченої довіри завжди залишається недосліджена і невиліковна чорна діра.
  • Сказати зарано і запізно – це однаково зле. Тому завжди варто бути рішучим.
  • Добрі вчинки – це неймовірна хвиля позитиву, яка заряджає цей світ і кожного з нас.
  • Ніхто і ніщо не здатне нас вбити або зцілити, окрім нас самих. Сам Бог, створивши нас зі Себе Самого, не посмів жодним чином обмежити нашої свободи. Як же ж високо Він цінує нас! Чи розуміємо, наскільки?
  • Із кожним ранком та вечором наш ліміт тут, на землі, вичерпується. Тому краще пам’ятати про скарбничку на потім, даруючи світу любов, усмішки, радість. Бо у цьому – наше покликання. Бути іскрами любові, запалювати, обігрівати, освітлювати аж до останнього блиску.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів