Люди, які стояли в черзі, завмерли від подиву: на касі таке побачиш нечасто!

Письменник Дірк-Ольвер Ланге забіг на хвилиночку в супермаркет, щоб купити кави. Однак, те, що сталося там, запам’яталося йому на все життя.

Heute im SupermarktIch wollte nur schnell Kaffee kaufen, da ich es leider versäumt hatte, mir rechtzeitig eine Reserve…

Опубліковано Dirk-Oliver Lange – Speaker & Autor П'ятниця, 4 вересня 2015 р.

Сьогодні в супермаркеті:

Loading...

Я хотів купити кави – забув запастися заздалегідь. На касі, у черзі переді мною, стояла літня жінка. Вона була непогано одягнена, але на її обличчі було видно, що життя у неї було не з легких.

Судячи по продуктам, які вона купувала, вона жила одна: буханка хліба, м’ясна нарізка, молоко і плитка шоколаду.

«2, 18 євро», – промовила дівчина на касі, порахувавши вартість усіх продуктів бабусі. Замість того, щоб дістати гаманець, покупниця полізла в кишеню і довго почала перебирати дріб`язок. Витягнувши нарешті гору монет, вона зрозуміла, що терпіння касира і людей, які стоять позаду майже добігає кінця. Тому бабуся, не замислюючись, віддала усі гроші дівчині на касі. Перерахувавши, та відповіла: «50 центів не вистачає». «Це все, що у мене є», – відповіла бабуся. «Тоді Вам потрібно щось залишити». Жінка, на деякий час, замислилась над вибором, а потім невпевнено вказала на плитку шоколаду.

У той момент моє серце майже розбилося вщент. Я швидко подав касиру знак, що заплачу за бабусю. Я непомітно простягнув 50 євро дівчині, пояснивши на пальцях, що здачу вона повинна віддати старенькій. Слава Богу, касирка виявилася тямущою і швидко все зрозуміла. Витягнувши чек, вона віддала бабусі солідну здачу зі словами: «Велике вам спасибі, всі оплачено». Люди позаду мене стояли в приголомшеній тиші, можливо, з відкритим ротом, а можливо, з широко відкритими очима –  я точно не розгледів. Для мене було важливіше – це  не збентежити бабусю, даючи їй гроші. Я хотів, щоб вона знову відчула, що може багато чого собі дозволити, як, скоріш всього, раніше.

Зі сльозами на очах бабуся запитала: «Ти хороша людина, дозволь я тебе обійму?» «Із задоволенням», – відповів я. Вона взяла свої продукти і попрямувала до виходу, знову посміхнувшись мені і подякувавши. «Не могли б Ви зробити мені послугу?» – запитав я. Трохи здивувавшись, вона відповіла запитанням на запитання: «Але як я можу зробити тобі послугу?» «Будь ласка, зайдіть знову в супермаркет і купіть собі все те, що захочете. Так Ви зробите мене набагато щасливішим », – сказав я, посміхнувшись. Бабуся кивнула, і я побажав їй приємного дня. Виходячи на вулицю, я побачив, як вона знову зайшла в супермаркет. Це було неймовірне відчуття.

Заваривши собі ароматну чашку кави, я весь ранок думав про ту зустріч. Я був так вдячний долі за те, що вона змусила мене зайти в той супермаркет. Для мене ця «подія» обернулась чимось особливим, добрим та позитивним. Дякую тобі, люба бабуся!

Це був чудовий день!

У Німеччині цей лист прочитало майже півмільйона людей. Його особливість – опис того почуття, яке виникає всередині, коли ми робимо щось неймовірно добре. Можливо, завдяки цьому ми здатні зробити наш день щасливішим.

Якщо ти теж схвалюєш вчинок автора, то поділися цією історією зі своїми друзями!

Підготувала-Анна Рибалка

Залиште свій коментар

коментарів

Loading...