11 ментальних пасток – граблі, на які ми наступаємо знову і знову

Безумовно кожна нормальна людина хоче, щоб цей «невдалий крок» завжди був останнім і більше не повторювався.

Ментальні пастки – це так звані граблі, на які ми наступаємо знову і знову. Безумовно кожна нормальна людина хоче, щоб цей «невдалий крок»  був останнім і більше не повторювався.

З «граблями», або ментальними пастками, можна легко впоратися, якщо вони лежать перед вами у всій своїй красі, без будь-якого маскування. Але зазвичай ми не бачимо і не розуміємо у чому полягають наші помилки.

Метою цієї статті є знайомство з найбільш «популярними» ментальними пастками:

1. Завзятість

Перша з ментальних пасток. Суть її полягає в тому, що ми продовжуємо справу, яка свідомо приречена на провал або не доставляє нам колишнього задоволення. Найбільш типовий приклад, коли ми переглядаємо нудний фільм, тільки через власну упертість і те, що нас з дитинства вчили доводити почате до кінця. У результаті ви отримаєте зіпсований час та настрій.

2. Ампліфікація

Ми потрапляємо у цю пастку тоді, коли вкладаємо у досягнення мети більше зусиль, ніж потрібно – так зване нескінченне прагнення до досконалості або перфекціонізму. Тут варто також згадати відомий «принцип Парето», суть якого полягає в тому, що 20% відсотків роботи приносять 80% результату і навпаки: 80 відсотків роботи приносять 20% й результат.

3. Фіксація

При фіксації наше просування до мети заблоковане. Ми не можемо почати справу, поки не дочекаємося дзвінка, дозволу, натхнення і т.д.

4. Реверсія

Ми програли, час минув. Але якщо і на цьому етапі нас продовжує хвилювати все та ж проблема, то значить ми опинилися в пастці реверсії.

Реверсія – це тимчасова протилежність фіксації. При фіксації ми з усією силою працюємо над тим, щоб прискорити процес отримання “щасливого” майбутнього. При реверсії ми намагаємозя змінити незворотнє минуле. Тут потрібно лише змиритися і прийняти ситуацію.

реклама

5. Випередження

Пастка, в яку ми потрапляємо, починаючи справу занадто рано. У таких умовах, ми починаємо переробляти, а того ж самого результату можна було досягти набагато легше і трохи пізніше. Наприклад, навчальна сесія, коли студент за пару тижнів підготовки, виконує усі необхідні завдання за навчальним планом, які були передбачені на весь семестр.

6. Опір

Це хвороба, яку не важко охрестити «ну, ще трохи». Небажання змінити курс подій, під впливом зовнішніх обставин (дзвінок у двері під час перегляду фільму або дзвінок будильника).

7. Затягування

Ми однозначно зважилися на якусь справу, але нам важко приступити до неї. Відкладання на потім, придумування несуттєвих справ з метою відкласти виконання неприємних обов’язків.

8. Поділ

Пам`ятайте, що увага неподільна. Працювати, значить працювати, відпочивати, значить відпочивати. Коли на відпочинку ми думаємо про роботу і коли на роботі ми думаємо про відпочинок, ми не зможемо виконати якісне ні те, ні інше.

9. Прискорення

Прискорення – це пастка, в яку ми потрапляємо тоді, коли робимо щось з більшою, ніж потрібно для цього швидкістю. (Прискорення – це дзеркальне відображення затягування). Як кажуть: щоб виконати все, життя не вистачить, – тому не варто побиватися з цього приводу. Нескінченність мінус одиниця – теж нескінченність, тому немає сенсу поспішати. Прискорення сприяє утворенню звички до зайвої метушні.

10. Регулювання

Коли наша думка відзначає той факт, що двері відкриті, то ми мислимо описово. Коли ми вирішуємо, що двері треба закрити, то ми мислимо прескріптивно. Регулювання – це пастка непотрібних розпоряджень. Ми потрапляємо в пастку регулювання, коли наказуємо собі якусь поведінку в ситуації, де кращим провідником був би імпульс.

11. Формулювання

Пастка безперервного промовляння своїх думок про те, що нам здається істинним. Найбільш очевидна шкода, яку завдають формулюванням, полягає в тому, що вони ведуть до поділу. Кожного разу, коли ми описуємо або оцінюємо якусь подію або якийсь досвід ще до того, як вони закінчилися, ми робимо дві речі одночасно. З одного боку, ми милуємося заходом, з іншого – говоримо або думаємо про це. Поділ руйнує задоволення. Насправді ми не можемо по-справжньому милуватися заходом і одночасно оцінювати його, тому що займаючись оцінкою, ми відволікаємося від чуттєвого переживання. Як тільки ми вимовляємо: «Ой, як це чудово, бачиш?» Чудо зникає.

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама