Якщо ти сам себе не любиш, то як тебе зможуть полюбити інші

Не люблячи себе, ти ніколи не зможеш себе пізнати – пізнання себе приходить лише слідом.

Любов – це фундамент.

Любов – це можливість пізнати себе; любов – це правильний спосіб пізнавати себе.

Не полюбивши себе, ти не зможеш заглянути в себе. Ти будеш уникати себе.

Оточи себе енергією любові. Люби своє тіло та розум. Полюби свій організм. Під любов’ю тут мається на увазі: прийняти себе таким, який ти є. Не намагайся пригнічувати свої почуття і бажання. Ми робимо це, коли ненавидимо щось в собі,  коли йдемо проти нашої природи. Ми не можемо подивитися в очі ворогові; ми можемо подивитися лише в очі друга.

Якщо ти не любиш себе, ти не можеш подивитися в свої очі, не можеш побачити своє обличчя, заглянути у власну реальність.

Пам’ятай, якщо ти не дбаєш про себе, то не можеш піклуватися і про інших.  Про себе піклується тільки та людина, яка може дбати про інших. І хоч це здається парадоксом, це треба зрозуміти.

Здорова любов до себе – це велика духовна цінність. Людина, яка не любить себе, не зможе любити і нікого іншого, ніколи.

Перша хвиля любові повинна виникнути в твоєму власному серці. Якщо в тебе не виникає любові до себе самого, вона не може виникнути ні до кого іншого, тому що всі інші знаходяться далеко, навідміну від тебе.

реклама

Людина повинна любити своє тіло, людина повинна любити свою душу, людина повинна любити всю свою цілісність. І це природно; інакше ти взагалі не зможеш вижити. І це красиво, тому що це прикрашає тебе. Людина, яка любить себе, стає витонченою, елегантною. Людина, яка любить себе, обов’язково стане більш мовчазною, більш медитативною, більш молитовною, ніж та, яка цього не робить.

І якщо ти полюбиш себе, ти здивуєшся: тебе будуть любити інші. Ніхто не зможе полюбити людину, яка сама себе не любить. Якщо ти сам не можеш цього зробити, то чому інші повинні про це піклуватися?

Людина, яка ненавидить себе, буде ненавидіти і всіх інших – вона буде злою, використовувати насильницькі методи, буде залишатися в постійній люті. Людина, яка ненавидить себе … як вона може сподіватися, що її будуть любити інші? Усе її життя зруйноване.

Любити себе – величезна духовна цінність.

Его і любов не можуть існувати разом. Вони як світло і темрява: коли приходить світло, темрява зникає. Якщо ти полюбиш себе, ти здивуєшся – любов до себе означає, що “ти сам” зникаєш.

У любові до себе немає ніякого “себе”. Це парадокс: любов до себе абсолютно позбавлена ​​”себе”. Вона не самозакохана, бо де б не був світло, там не може бути темряви, і де б не була любов, там не може бути его.

Від любові кам`яне его тане.

Его подібно кристалу льоду, а любов – ранішнього сонця. Теплота любові … і его починає танути. Чим більше ти любиш себе, тим менше знаходиш в собі це его, і тоді ця любов стає великою медитацією, великим стрибком в божественність.

Егоїстична гордість – це прямо протилежне поняття. Людина, якій не вдається любити себе, стає егоїстичною. Егоїстична гордість – це те, що психоаналітики називають нарцистичним способом життя, нарцисизмом.

Пам`ятай, що такого як ти ніколи не було і не буде, що ти  унікальний, незрівнянний. Прийми  і полюби це, а коли ще й навчишся святкувати це, то  ти почнеш бачити унікальність і інших, їх незрівнянну красу.

Любов можлива тільки тоді, якщо є глибоке прийняття самого себе, свого внутрішнього світу. Схвалення створює позитивну атмосферу, в якій зможе зростати любов, щоб дати свої плоди.

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама