Притча про жінку, яка дуже переживала за свою дитину

… Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою величезного мішка.

-Жінко, ти втомилася?, – схвилювано запитав Господь. – Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.

-Спасибі, я ненадовго, – відмовилася жінка. – Тільки попрошу – і відразу побіжу назад! А то раптом за цей час вже що-небудь трапиться? Ніколи собі цього не прощу!

– Що ти не готова собі простити?

– Якщо з моєю дитиною щось станеться. Я, до речі, прийшла, щоб попросити Тебе: Господи, спаси і сохрани його!

– Я тільки цим і займаюся, – серйозно мовив Господь. – Хіба я дав тобі привід засумніватися в моїй турботі?

– Ні, але … У цьому житті стільки всяких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А у нього такий вік – все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він заб’ється, і йому буде боляче.

Що ж, наступного разу він буде обережнішим, тому що на власній шкурі дізнається, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ти не хочеш дозволити йому навчатися на ньому?

реклама

– Тому що хочу позбавити його від болю! – стривожено вигукнула мати. -Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити її там, де він може впасти.

– І тепер хочеш, щоб я обклав його соломою з усіх боків? Добре. Подивись!

І Господь вмить створив цілу купу соломи і кинув його в світ земний. Вона лягла навколо сина жінки високою стіною, відгородивши його від усіх небезпек, від усіх спокус, а заодно – і від життя. Жінка бачила, як її син намагається пробратися крізь солому, але його спроби були марними. Син метався, пробував розірвати солом’яне коло, впадав то в розпач, то в лють. І зрештою дістав звідкись сірники і підпалив солому. Злетіло полум’я, і ​​все  затягнуло густим димом.

– Синку! – закричала жінка. -Синку, я йду на допомогу!

– Хочеш підкинути в багаття ще соломи? – запитав Господь.

-Пам`ятай: чим більше соломи стелять батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї будь-якою ціною. Якщо ж це не вдасться, то людина може і зовсім почати марнувати життя. Адже вона не знає, що таке біль, і що таке свобода вибору  … Ти думаєш, що це лише мішок соломи, але насправді це мішок проблем. У ньому знаходяться всі жахи, які тобі ввижаються, всі побоювання, які в тобі живуть, всі страхи, якими ти наповнена. Все, про що ти думаєш і за що переживаєш, набирає сил і розростається, тому що ти даєш йому енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина так втомилася …

– Виходить, я не повинна піклуватися про сина ?! І це говориш мені Ти, Господи?

– Дбати – хоч греблю гати, але турбуватися – ні. Я теж про нього дбаю. Дозволь мені робити мою справу. І не заважай мені! Але це, як я розумію, вже питання віри …

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама