Чоловікові було страшно допомагати жінці, на яку напали…Але потім сталося це!

Бог завжди робить так, щоб ми були в потрібному місці в потрібний час.

Одного вечора я йшов по майже неосвітленій вулиці, коли раптом почув приглушений крик в кущах.

Я зупинився, прислухатися і запанікував, зрозумівши, що це були звуки боротьби: притуплений хрип, плач і бійка. І це все всього-навсього в декількох метрах від того місця, де стояв я! Я зрозумів, що жертвою була жінка. Чи повинен я їй допомогти?

Я злякався, що потрапив в небезпеку і проклинав себе за те, що саме сьогодні вирішив піти додому за новим маршрутом. Що, якщо я стану наступною жертвою? Хіба я не повинен бігти до найближчого телефону і дзвонити в поліцію? І хоч мені здавалося, що обговорення в моїй голові тривало вічність, це зайняло всього-навсього декілька секунд. Криків вже було майже не чути. Я розумів, що треба діяти швидко. Як я можу піти і залишити її? Я не міг дозволити, щоб безневинна людина загинула, навіть якщо це означало ризикувати  власним життям. Я не хоробра людина, а тим більше не спортивна. Я не знаю, де я знайшов моральну мужність і фізичну силу, але як тільки я, нарешті, вирішив допомогти дівчині, я немов перевтілився в когось іншого.

Я несамовито побіг в кущі і стягнув нападника з жінки. Вчепившись, ми впали на землю. Боротьба тривала протягом декількох хвилин, а потім він просто втік. Важко дихаючи, я встав і підійшов до дівчини, яка присіла за деревом, схлипуючи.

У темряві я ледве міг бачити її обличчя, але я, звичайно, відчував її шоковий стан. Щоб не лякати її, я заговорив здалеку: «Все в порядку. Цей чоловік втік, тепер ви в безпеці».

Після довгої мочанки, дівчина мовила: «Тату, невже це ти?»

…Із-за дерева вийшла моя молодша дочка, Кетрін.

Завжди допомагайте іншим людям при кожній нагоді, у будь-яких обставинах та в будь-який час, бо ви не знаєте, коли ця допомога зможе знадобитися вам!

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів