Йдіть вчасно…

Ідіть вчасно: додому, навіть якщо вас там ніхто не чекає, з запальної вечірки, з гостей, навіть якщо без “подарунка”, від недоречних зв’язків і поганих звичок, від депресії і похмурих думок, від важких спогадів, від стосунків, що себе вижили та руйнують вас і  вашого партнера.

Дайте йому і собі шанс знайти того (а може, і себе самого), з ким буде краще, комфортніше, спокійніше і в тій формі, яку потребує кожен з вас.

Якщо вже ви не здатні це дати один одному з тих чи інших причин, не позбавляйте один одного спроби і надії знайти це в інших стосунках і в самому собі.

Ніколи не скупіться, і не відбирайте у інших шанс бути щасливим так, як вони це щастя розуміють. Пам`ятайте, що кожен з нас знаходиться у своїй точці еволюції, і рухається у своєму ритмі, випромінює на своїй частоті, і вібрує на своїй хвилі, отримуючи свій досвід. І якщо ви увійшли з кимось в резонанс, то ви знайшли один одного і ваш спільний танець, а якщо ще й потрапили в тривалий дисонанс, то ще й отримаєте необхідний досвід, розпишіться під ним, подякуйте і … підіть вчасно.

Ніколи не чиніть старий механізм, який придавить вас жорстким гнітом обставин, коли ви будете змушені приймати рішення у менш зручних для вас умовах, і де вам доведеться вислизати з-під  поверхневих жорен, які боляче ранять, “громадських” думок, яким справи немає до ваших справжніх, щирих і життєвих мотивів, до вашого убитого терпіння і довгих спроб щось “зберегти”, когось “врятувати”.

Ідіть вчасно, не залишаючи на вашому тілі глибокі шрами від прожитого, щоб не заразити свою душу ненажерливим вірусом провини. Почуттям, яке з неймовірною ретельністю відторгає вас від вашого життя і від себе самих. Ідіть вчасно, щоб не випалювати складні картини на тендітній тканині вашої долі. І ніколи не зазіхайте на чужу шкіру.

Цінуйте своє життя більше, ніж його цінують інші. Ідіть вчасно, якщо хтось своє життя ставить вище вашого, бо єдиною людиною, яка несе відповідальність за ваше життя є ви. Ніхто не прийшов у це життя, щоб бути принесеною жертвою під вівтарем. І життя людині подароване не для того, щоб вона прагнула до жертвопринесення, а для того, щоб подарувати їй два великих дари: багатогранне життя і здатність любити!

Нескладно втратити себе, нескладно розчинити себе в іншій людині, в чиємось іншому житті, в чиємусь іншому світі, в чиїйсь іншій реальності. Це навіть нескладно вимагати і бажати. Знайти себе – важко. Тільки ми можемо визначати і допускати міру використання себе. Адже надмірно жертвуючи собою, заради участі в чиємусь житті, ви автоматично не додаєте собі (а може, і комусь, хто в цьому щиро потребує), або на якомусь іншому відрізку вашого життя вам не вистачить зовсім трішки – саме тих даремно витрачених сил …

Будь-які стосунки плідні лише тоді, коли в них є обмін, взаємодія, віддача. Це парний танець. Але якщо ви почали відтоптувати один одному ноги до болю і крові, – потрібно припинити цей танець, і залікувавши рани, почати новий, що він став красивим, а, можливо, і з новим партнером. І так в будь-яких взаєминах: партнерських, сімейних, робочих … Вчіться йти вчасно, як від ситуацій, так і від обставин у своєму житті. Ви завжди знаєте цей момент, довіряйте собі, не вмовляйте себе, не обманюйте себе і інших …

реклама

Немає поганих і хороших людей. Є люди, які просто відрізняються від нас. Бо істинний Задум цього священного дійства під сакральною назвою Життя, нам не відомий, але ним наповнене абсолютно все, що всередині і зовні, вище нашого розуміння і в його межах, одухотворене і неживе.

І немає у Бога інших рук, крім наших з вами, і іншої відповідальності, крім нашої з вами перед собою і один одним, але спочатку – перед собою.

Все, що відбувається в нашому житті, все, що відбувається навколо нас і на далеких Галапагоських островах Еквадору – не тільки з дозволу Всевишнього, а й нашого з вами! Ми дозволили нашому житті бути таким, яким воно є, ми привели цей час змін в дію, ми зірвали важіль з тієї пружини, що вирвалася від нагнітаючої сили і б’ється тепер в конвульсивно-хаотичному порядку.

Ми дозволили переважати сірим відтінкам в нашому житті, ми дозволили собі всього боятися, ми дозволили собі бути аутсайдерами в своєму власному житті. Озирніться, можливо прийшов час … піти від цього. Неймовірно важко кинути все те, що пережило себе і піти, що б хто про це не писав.

Йти важко, але йти вчасно – просто необхідно.

Нехай визріває всередині своєї нескінченності настільки, скільки вам необхідно, але – йдіть вчасно. Ідіть вчасно від суджень і думок інших, поверніть погляд на себе. Де точка вашої опори?

Адже тільки так ви зможете перевернути світ з ніг на голову. Не шукайте його в інших. Розкажу вам секрет – його там немає! Як немає щастя в комусь, якщо його немає в нас.

Ідіть вчасно від нав’язливих ілюзій і нав’язаних страхів, але продовжуйте  мріяти і пробувати.

Не бійтеся помилитися – адже це означає, що ви намагалися. Не бійтеся реакції інших людей, ви все одно не зможете її 100% -во передбачити, поки не зробите задумане, а якщо зможете, то тим паче, страх не має сенсу.

Але у вас буде шанс … вчасно піти.

Так, саме піти, щоб рухатися далі. Ми розуміємо, коли у нас чогось немає, що нам би хотілося мати, коли нам чогось не дали, а ми чекали, але – ми ніколи не замислюємося про те, від чого нас вберегли, не давши нам бажане зараз. Істина проста – все приходить вчасно, навіть чудеса. Тому … йдіть вчасно, не затримуйте нікого. Тому що якщо ви затримуєтеся – сценарій життя вже переписується і для інших людей .

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама