Чому я ненавиджу баб, які не приносять ніякої користі

Чому я їх ненавиджу?! Думаєте, сама такою не була? Була, звичайно ж була! Ще й як була!

Але одного разу, я заплатила податки.

Заплатила податки за квартал, 100 тисяч.

Loading...

Потім мамі переслала 30.

Потім татові знадобилось 20.

Потім за квартиру перевела 50.

І за офіс теж треба було перевести 50.

Потім треба було шукати на склад матеріал, і кубічний метр дерева приїхав за 15.

Бухгалтеру перевести, done.

Відкласти на витрати бізнесу.

Транспортні витрати – чірік.

Зарплатний фонд не забудь.

Чоловіки, як ви, ВЗАГАЛІ ЦЕ ВСЕ тягнете?

Потім треба було б на курси піти, щоб мізки поправити, десь тисяч 10 піде, не менше. Напевно пізніше цим займуся.

Оновити зовнішній вигляд? – нєєє, гроші краще відкладу на проект, а раптом там не вискочить…

І тут, звичайно ж, пригадується: оренда майданчика 32, оренда столів – 5, інструктору – 4, ведучому мінімум – 15, і він ще й буде не вищий клас! Фарба висохла, у водія відібрали права на рік, хто поставки буде робити !?

Чорт, чорт, чорт! Юнілевер заборгувала мені 30, ну капець, вони на ці бабки чай собі на відділ купують, ну що за ставлення? Дзвонять сусіди по офісу, шепочуть, мовляв, менти прийшли, кажуть все фотографують , що це ви тут всі робите? Повільно сивієш, їдеш в офіс, знімаєш певну суму.

Розрулюєш проект, поставки. Віддаєш купу грошей, а потім їдеш додому.

І ось, настає кінець прекрасного робочого дня, нервово чухаю звивини, тому що за статистикою кожен місяць у мене скаче, від 700 до 800, а так бути не повинно, справа повинна бути прибутковою, інакше що ти за лошара така, яка 2+2 не може звести? Який ти професіонал своєї справи? Та ти кур’єр! Тимошка! Ти не спиш і вужем крутишся в ліжку, переконуючи себе в тому, що все-таки не кур’єр ти, і що вип’єш ще соку у себе на кварталі, ще доведеш собі і близьким, що не бездара.

Потім вискакуєш пулею з ліжка, починаєш ходити і думати, як мало часу залишилося, чистити код на сайті, читаєш про оптимізацію, про соціальні мережі, про перепродажу та маркетинг, про php, про властивості вінілу і формули реактивів і фото освітлення. Шукати постачальника полотен. Транспортні послуги. Варіанти відкриття франшизи. Дивишся на конкурентів і дивуєшся – вони ж шиють на дому і кашу варять! Розпис тапок і арт тімбілдинг! Та які ви професіонали? Чому у них взагалі купують?

А потім згадуєш, як жахливо було у себе на майданчику – не злагоджено. Як соромно! Хіба так пропонують послуги? А яка демонстрація? Ганьба!

Намагаєшся сором перетворити в досвід, переконуєшся, що пора йти спати. Потім повертаєшся і читаєш знову. Потім думаєш, що ти повний нуль, бо у знайомих по п’ятсот проектів, а ти так, відстійник, ремісник, дурень, жебрак  на розум!

Настає ранок нового дня …

І ось, після всього цього невезіння у меня питання …

Пацани, як ВАМ ВЗАГАЛІ ВДАЄТЬСЯ ЦЕ ТЯГНУТИ на собі ????? Дайте пораду, як це можливо?

А якби під час всієї цієї метушні, ввечері, вдома, в законній області відпочинку, мене б зустріла телиця зі скаргою, що ми не жрем лобстера на вечерю, то я б відвісила їй ляща!

А якби вона ще й почала скаржитися, що я не купила їй нового айфона – я б купила ультра новий айфон, і відвісила їй його коробкою ляща, а потім би зробила з нею Селфі і подарувала б новий телефон бомжу.

Якби у мене по будинку ходила телиця, і скаржилася по телефону подругам, що доля-лиходійка змушує її оплачувати самій манікюр – я б локалізувалася у доброї, ніжної коханки, і купила б їй ультра новий айфон.

Це я тут про всіх тих мужиків, які пашуть, не чуючи ніг.

Коротко кажучи, мужики, якось я вступила у ваші ряди, де живе відповідальність і відверта правда.

Жінок вчать як хитрістю витягувати з вас гроші, та побільше, як натякати не прямо, а ненароком, хитрістю. Повільно висмоктувати ваші сили, спекулювати на жіночності і ПМС, на слабкості, відверто брехати, плакати, кричати, вимагати.

Жінок не вчать бути партнером по життю, а ворогом. Адже якщо я тобі зварила суп – ти мені вже за все винен, і ти будеш залишатися для мене ворогом до тих пір, поки не заплатиш.

Ось так. Така сувора правда.

Так, я пам’ятаю ці розмови. Соромно. Гидко.

І потім.

Потім, я бачу втрачених чоловіків, з порожніми, висмоктаними очима, без сил, без віку, без бажань, без тіла, яких зрадили і обманули.

Які хотіли б ввечері  лягти поруч з нею і почути: “Який ти класний, чувак”, замість “Ти нікчемний, поганий чоловік, бо не мільярдер!”

Коли я це побачила, я отетеріла.

А потім зрозуміла, що так живе мій старний брат, мій меньший брат, мій батько. І це повний капець, на який я не можу ніяк вплинути. І це – спекуляція, вимагання, деградація і рабство.

Мої дорогі, чоловіки! Вірте в себе, крутіться вужем, читайте, розвивайтеся, не зупиняйтеся.

Підніміть вище ніс і перехрестіться, приготуйтеся до того, що ваші заслуги можуть не помітити.

Ви завжди неправі, а їм всього мало. Їжа на вашому столі з небес падає, святим духом подана. І дах над головою не вашими руками зроблений, а за велінням долі.

Тільки не дайте, благаю, згаснути  вашим очам.

І пам’ятайте, що жити в такому режимі доведеться до кінця ваших днів, поки смерть або айфон не розлучить вас.

P.S. Бажаю, щоб ваших невдячних баб розірвало в попкорн.

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Loading...