Дивовижна розповідь, яку зрозуміє кожна жінка. Шедевр

ogle+Подiлись e-mail«Прокидаєшся ти вранці, трошки недосконала, але цілком придатна.

Худенька, але з грудьми, волосся біля коріння не пофарбоване, але так навіть природніше, приємніше оку. Тягнешся ручками до свого чоловіка, теж, звичайно, не Аллен Делон, але в якихось ракурсах навіть і кращий буде, брутальніший.

І так ось поцілуєш його в щетину і думаєш: “Як же добре-то все! – а тут і собачка прокинулася, хвостиком б’є, по паркету кігтиками цокає, натякає, що пора вже їй і поїсти.

На вулиці теж краса – дощ, сніг, гівно, якась дитина кричить, реве, що в садочок ведуть, а ти дивишся на  собачку і знову радієш: як добре, що свої-то вже виросли, самі в школу, самі зі школи, щастя ж !

Повертаєшся додому, а там вже і каву зробили, як добре-то, думаєш, що тоді в Ашані три коробки фільтрів купили, щастя ж! І таке щастя щоранку днів приблизно двадцять на місяць випадає. А потім раптом – раз, і все … все! Числа приблизно двадцять першого телефон з великим сумом повідомляє: перший день ПМС, Анно! І … відкриваються очі. На все. І немає від цієї правди порятунку. До двадцять восьмого точно немає. Тому, що не треба, не треба більше цієї брехні, самообману, мішури цієї- вистачить !!!

Прокинулася вона. Башка НЕ ​​профарбована, лінива, страшна, стара, а все туди ж. І жирна. Собака розпущена, теж жирна, з пащі смердить, хоч святих винось, скаче тут. Якого чорта вона взагалі тут? Хто її завів? Дітки! А навіщо? Погратися! Вони пограли, а ти щоранку з нею прешся! У сніг, в дощ!

І цей ще лежить. Лежить він тут! Навмисно  лежить, видно ж по ньому, що задумав підлість. Не хоче з собакою гуляти, прикидається, що спить! А як йому, з іншого-то боку, не прикидатися, якщо поруч з ним кожен день таке? Дура жирна, з непрофарбованою головою і собака смердюча, теж жирна? Як це витримати, щоб не впасти в летаргію?

Ну, гаразд, хоч на вулиці нічого не змінилося – війна з навколишнім середовищем йде добре. Дитину якусь в садок тягнуть. Хочеться прямо підійти і сказати: “Чого ти кричиш, хлопчику? Не зрозумів, куди потрапив?” І марно кричати, нікому ти тут не потрібен, так само, як і я! У ліфті ридати вже, від жаху, що відбувається, від безсилля і мороку.Вдома цей, з кавою. Каже, як добре, що тоді в Ашані три коробки купили. А ти так вкрадливо: може, краще про щось інше поговоримо? – Про що? – Ну, розкажи мені краще про Таню Іванову. Як ти був в неї закоханий. – Я тоді в школі вчився. – А ти все одно розкажи, мені дуже цікаво! – і дивишся так, трошки з презирством, з-під лоба.

реклама

Ну, доводиш його потихеньку, слово за слово, ранок пройшов в скандалі, і ось ти вже за кермом, в школу за дитиною їдеш. І тут абсолютно випадково, нічого, як то кажуть, не віщувало, тебе підрізає якась безвідповідальна нікчемність. Здавалося б, плюнути і розтерти! Але не в ці дні, ні з двадцять першого по двадцять восьме.

Ти паркуєшся біля школи, руки тремтять, ти зовсім розчавлена ​​життям: тебе не поважають на дорогах, ти жирна, а твій мужик любить Таню Іванову. І тоді ти піднімаєш очі і бачиш прямо перед собою напис – ПРОДУКТИ. Ти йдеш в ПРОДУКТИ і купуєш шоколадку Мілку, в яку для більшої калорійності вставили печеньку.

І ще нутеллу, добре, якщо вона у них в продуктах десь біля вікна стояла і підморозило. Береш ще пластикову ложку, сідаєш в машину, їси  Мілку, і замерзлу нутеллу. Пластикова ложка швидко ламається, тоді нутеллу можна їсти ключем. І якось відпускає. … »

Переклад ОТОЖ за матеріалами

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама