Вона розповіла подрузі про зраду чоловіка. Наступного разу побачила її лиш на лаві підсудних

– Невже ти – моя найкраща подруга – дізнавшись, що мій чоловік зраджує, не розповіси мені? – питала мене моя молода співрозмовниця.

Ми сиділи біля запаленого каміна. В кімнаті було тихо, тепло, затишно. Вона вже не в перший раз заводила розмову на цю тему.

– Чому тебе так це хвилює? Ти любиш чоловіка? Він любить тебе? Ви щасливі?

На кожне моє питання вона ствердно кивала головою.

– І ти хочеш, щоб я принесла в твій будинок таку звістку, зруйнувала твоє щастя?

– Я не хочу бути дурепою. Я хочу все знати. Він мені буде зраджуватити, а я його цілувати-обнімати? Як це буде виглядати з боку?

– Що тебе більше хвилює: як це буде виглядати або щастя і спокій в будинку?

– Я думаю, що одне іншому не заважає.

– А ти уявляєш своє життя після того, як ти дізнаєшся про невірність чоловіка?

реклама

– Так, я його.

– А далі що? Як ти будеш з ним жити, знаючи про його зраду?

– Я розлучуся з ним.

Подаруєш свого коханого чоловіка суперниці? Легко сказати – «розлучуся». Як складеться твоє життя після розлучення?

Вона задумливо мовчала, потім продовжила:

– Може бути, якщо я буду знати про його невірністьі, навпаки, я збережу свою сім’ю.

– Як?

– Я буду боротися.

– Ти хочеш добровільно опустити себе в пекло, а потім жити в пеклі? І на скільки тебе вистачить?

Вона мовчала, ймовірно, до неї став доходити сенс моїх слів.

– Я не стану розповідати тобі про його зради лише тому, що пошкодую в першу чергу тебе, – сказала я, дивлячись на її задумане обличчя,

– Я не хочу робити тобі боляче. Я розумію, які страждання принесу саме тобі. Я вважаю, що краще жити в невіданні, ніж жити в пеклі.

Ми обидві мовчали, дивлячись на вогонь у каміні. Потім я продовжила.

– Часто буває так, що після звістки про невірність чоловіка, жінка не може пробачити подрузі, що та зруйнувала її щастя. Їх жіночій дружбі приходить кінець. Жінка може пробачити невірного чоловіка, щоб зберегти сім’ю, а пробачити подругу, яка стала свідком її приниження, вона пробачити не зможе.

– Може бути, ти, як завжди, права. Я б теж не змогла пробачити подрузі свого приниження.

– А потім, говорити людині: чоловікові чи жінці про невірність його другої половини – небезпечне заняття. Адже невідомо, як людина відреагує. Люди всі різні, і нервова система у всіх різна. І я розповіла їй одну давню, невигадані історії.
Вони дружили зі школи. Після закінчення інституту одружилися. Всі заздрили їх ніжному, щасливому коханню. Одне тільки затьмарювало їхнє життя – у них не було дітей. А він хотів сина.

Вона довго лікувалася і, нарешті, завaгітніла. Дитина нарoдилася раніше терміну, худенький, хворобливий, він вимагав багато уваги, любові, тепла, нескінченного догляду. І як це часто буває, любов до чоловіка відійшла на другий план.
Але це його не бентежило. Він розумів її і завжди у всьому допомагав їй. Щоліта за рекомендацією лікарів вона везла дитину в санаторій на південь. Подовгу залишаючи чоловіка одного вдома, вона довіряла йому. Вірила, як собі: він не міг зрадити їх з сином.

Але одного разу, повернувшись із санаторію, вона дізналася, що чоловік в її відсутність не нудьгував на самоті. Про це їй розповіла краща подруга.

Вона не могла повірити, що її чоловік зрадив її. Щовечора вона влаштовувала йому допит: «Це правда?» Їй хотілося, щоб він сам у всьому зізнався. Чоловік казав їй, що все це вигадки подруги, що він любить тільки її. Він переконував, благав повірити йому. Він насправді любив тільки її. Писав в санаторій ніжні листи, з нетерпінням чекав її приїзду, готувався до нього, зробив в квартирі ремонт.

Одного разу він повернувся з полювання, де вони з друзями, як зазвичай, вuпили. Втомлений, пройшовши по глибокому снігу кілька кілометрів, він хотів спати.

Але їй останнім часом не давала спокійно жити тільки одна думка, невже він міг так з нею і сином вчинити? Розважатися, коли вона так хотіла подарувати йому сина? Скільки їй довелося витерпіти? Скільки безсонних ночей провела вона біля ліжечка хворої дитини? А він? Весь цей час їй зраджував.

І вона знову стала наполегливо ставила втомленому чоловікові все те ж питання: «Це правда?» На цей раз він не витримав: «Так, правда, правда. Ти це хочеш почути? Відстань від мене, я хочу спати ». Після його слів вона довго не могла прийти в себе: «Значить, правда. Як він міг? »

Дивлячись на спокійно сплячого чоловіка, мирно хропів уві сні, в ній зріла думка: «Так далі жити не можна!» Вона не зможе пережити це зрада. Треба покінчити з цим! Спочатку вона хотіла накласти на себе руки. «Хай живе один, як йому совість дозволить жити після моєї смeрті?» – думала вона, дістаючи з антресолей мотузку. Але інша думка її зупинила: «Він буде жити і радіти, а я буду лежати в мoгилі».

Ненависть, відчай, образа душили її: «Ні, це він буде лежати в мoгилі». Знявши зі стіни мисливську рушницю, вона вдaрила прикладом рушниці сплячого чоловіка по голові. Чоловік застогнав, вона схопила мисливський нiж і завдала йому кілька yдарів.
З  нoжем у руках вона всю ніч просиділа біля ліжка вбuтого чоловіка. Вранці вона прийшла в міліцію. На суді і слідстві вона нічого не заперечувала. Тихим, тремтячим голосом розповідала все.

Краща подруга виступала свідком. Жінкасуддя не втрималася і запитала подругу: “Ви не жалкуєте, що розповіли підсудній про зраду чоловіка?

Подруга мовчала, вона багато б віддала зараз, щоб все повернути назад. Хто міг знати,що все так закінчиться ?!

Залиште свій коментар

коментарів

реклама