Саме через цю причину нищеброди прагнуть виглядати дорого, а багатії не пускають пил в очі …

Коли у тебе є крута машина, красиві речі, величезний будинок і інші статусні речі, ти починаєш відчувати себе вищим і ціннішим за інших.

Ти дивишся на сусіда з дешевшою машиною і кажеш собі: це тому, що я такий крутий і заробляю більше. Саме тому він – нищеброд, а я – багатій.

Ти думаєш: сусід, напевно, теж знає, що я неймовірно крутий чувак, бо у мене така тачка. І думка про це, зігріває твоє серце і допомагає піднятися у власних очах. Твоя самооцінка підвищується. Ти відчуваєш себе значущим і важливим, коли проходиш повз сусіда, або коли під’їжджаєш до перехрестя на якому стоять  дешевші машини, ніж твоя.

Але якщо, навпаки: у сусіда машина крутіша, ніж твоя, то це занижує твою самооцінку, оскільки для тебе твій сусід набагато успішніший, ніж ти. І у такій ситуації у тебе є тільки один вихід: при першій нагоді, ти спробуєш повернути собі цю перевагу. І мова тут йде не тільки про марку машини.

Це безкінечний круг, де твоя самооцінка  буде то занижуватися, то підвищуватися. Кожен раз коли у когось із твого оточення буде щось дорожче, ніж у тебе, то твоя самооцінка буде занижуватися. Зате кожен раз, коли у когось із твого оточення буде щось гірше, ніж у тебе, то почуття королівської переваги буде повертатися до тебе знову. І від цього залежитеме, наскільки ти почуваєш себе щасливим.

Письменник і філософ Шарль де Монтеск’є якось сказав: “Якби ми просто хотіли бути щасливими, то досягти цього було б легко; але ми хочемо бути щасливішими інших, а це майже неможливо, оскільки нам завжди здається, що інші щасливіші нас”.

У гонитві за штучним щастям, люди перетворюються в наркоманів, які за всяку ціну будуть підтримувати свою цінність серед оточуючих його людей. Такі люди купують новий телефон, змінюють машину, купують дорогі джинси і дорогі меблі в будинок, на випадок якщо оточуючі прийдуть до них у гості, користуються  дорогими парфумами, щоб підкреслити свій смак і вишуканість. Але оскільки це коштує недешево, то нерідко, люди з пафосом – це люди з великими боргами за спиною.

Так в гонитві за щастям люди підсідають на кредити. Найстрашніше для них – це опуститься до рівня того, кого вони вважають нижчим за себе по соціальному рівню і для того, щоб це не сталося, вони готові платити будь-які гроші.

Щоб підтримувати свій неіснуючий статус, вони витрачають величезні кошти на будь-які речі, які будуть його демонструвати.

реклама

Якщо є якась річ, яка не вписується в їх статус, вони всіляко будуть це приховують. І, навпаки, те, що його підкреслює всіляко афішують. Наприклад: нещодавній відпочинок в 5-ти зірковому готелі, буде обов’язково згаданий в статусі соц-мереж, а минулий 3-х зірковий  буде прихований.

Якщо у них недорогий будинок, вони будуть цього соромитися і теж приховувати. З часом життя таких людей, перетворюється на обман. Вони обманюють не тільки інших, але і себе. Вони впевнені, що дійсно належать до того статусу, який імітують і всіляко ігнорують факти про борги, за які вони будуть розплачуватися усе своє життя.

А в той момент, коли вони більше не зможуть позичити грошей, і єдине джерело їх радості і щастя кане в лету, вони відразу впадають в глибоку депресію. Крім того, вони звинуватять у всіх своїх бідах ті самі банки, уряд, важке життя і роботодавця, який не справедливо занижує зарплату. Єдина людина, якої вони ніколи не стануть звинувачувати – це вони самі. Адже всього, що вони хотіли, це просто бути “як всі” і не втратити найважливі роки свого життя, беручи від життя все. Невже вони можуть бути винними у своєму жалюгідному економічному становищі?

І на завершення, думаю, правильно було б написати словами Генрі Форда:

“Мені непотрібно зупинятися в дорогому готелі, тому що я не бачу сенсу переплачувати за непотрібні надмірності. Де б я не зупинився, я – Генрі Форд. Я не бачу великої різниці в готелях, адже і в найдешевшому готелі можна відпочити не гірше, ніж в найдорожчому. А це пальто – так, ви праві, його носив ще мій батько, але це не має ніякого значення, адже і в цьому пальто я все одно Генрі Форд. Мій син ще молодий і недосвідчений, тому боїться, що подумають люди, якщо він зупиниться в дешевому готелі. Я ж не турбуюся про думки оточуючих, тому що знаю свою справжню ціну. А мільярдером я став тому, що вмію рахувати гроші і відрізняти справжні цінності від фальшивих”.

За матеріалами

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залиште свій коментар

коментарів

реклама