Безумовна любов

Моя знайома шість років пропрацювала нянею.

Ростила дівчинку з народження і прикипіла до неї усією душею. Не могла дочекатися, коли закінчаться вихідні, щоб побачити і обійняти свою крихітку. Коли сім’я поїхала у відпустку, відчувала порожнечу і заціпеніння. Рахувала дні, повернувшись обличчям до стіни. Шила її лялькам новий гардероб і робила казкові будиночки. Дівчинка відповідала їй взаємністю і частенько вечорами надзвонювала. Просила оселитися з ними назавжди. Одного разу мама жувала полуничний «бабл гам», а мала, відчувши разючий солодкий запах, щасливо розсміялася: “Мамо, нарешті, ти  пахнеш як моя нянічка”.

З тих пір пройшло десять років. Підопічна виросла, сім’я переїхала до Австрії, а у няні і досі сльози на очі навертаються як  згадує свою дитину.

Якийсь професор з соціології відправився зі своїми студентами в нетрі Балтімора, щоб провести дослідження. Вони познайомилися з двомастами підлітками з неблагополучних сімей і винесли вердикт, що у тих немає ніяких шансів стати успішними людьми – занадто багато супутніх негативних чинників. Минув час. Для завершення дослідження посивілий професор з новими студентами розшукав усіх «піддослідних» і щиро здивувався – 180 із них стали адвокатами, лікарями, юристами з прибутком вище середнього. Але як таке могло статися? Вчорашні хлопці знизували плечима і з вдячністю згадували вчительку. Стверджували, що вона вплинула на їх свідомість, мислення і важливість життєвих цілей. На щастя, жінка жила неподалік. Вона вислухала суть експерименту і щиро розсміялася:

– Ну, що ви? Я тут ні до чого. Єдина моя заслуга в тому, що я щиро їх любила.

Така любов буває тільки у справжньої матері: у тієї, чиї сини віддано рятують чужі життя або у тієї, чиї сини відбирають це життя, обстрілюючи беззахисних в переповнених автобусах. Подібні почуття відчувають і немовлята до своїх матерів: до мам, які не спускають їх з рук, і до мам, які не випускають з тих же рук портвейн і дещо набагато міцніше. Так вміють любити собаки, незалежно від нашого настрою чи затримання на роботі, незважаючи на те, що можемо гримнути або навіть шльопнути – вони будуть завжди нам раді.

Безумовна любов не ділить на своїх і чужих, на кровних і не кровних. Для неї не важлива кількість грошей, обсяг біцепсів і наявність феррарі. Харизма, слухняність, зовнішність, фігура і положення в суспільстві. Уміння танцювати контемп і співати під гітару пісні Стінга. Їй байдуже якою мовою ми говоримо і в якого бога ми віримо. Їмо м’ясо або виключно шпинат і волоські горіхи. Воюємо за ту чи іншу сторону барикад.

Безумовна любов – це не заради і тим більше не всупереч. Вона просто існує, як літо і зима. Як обов’язкова опівніч. Як Різдво, Рамадан і Шабат. Як життя, смерть і безсмертя.

© Ірина Говоруха

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів