Повчальна історія про непотрібну жертву

– Це тут займають чергу на жертвоприношення?

– Тут, тут! За мною будете. Я – 852, а ви – 853 номер.
– Ой, мамочки … Це коли ж та черга дійде?
– Не турбуйтеся, тут швидко. Ви в ім’я чого жертву приносите?
– Я – в ім’я любові. А ви?
– А я – в ім’я дітей. Діти – це моє все!
– А ви що в якості жертви принесли?

– Своє особисте життя. Хочу, щоб діти були здорові і щасливі. Я їм усе віддаю. Заміж кликала хороша людина – не пішла. Як же я б їм вітчима в будинок привела? Роботу улюблену кинула, бо їздити далеко. Влаштувалася нянькою в дитячий сад, щоб  під наглядом були, доглянуті та нагодовані. Усе віддаю дітям, а собі – нічого.
– Ой, я вас так розумію! А я хочу пожертвувати стосунками … Розумієте, у мене до чоловіка уже давно нічого не залишилося … У нього вже інша жінка появилася. У мене начебто теж чоловік з’явився, але … Хочу, щоб чоловік перший пішов! Але він чомусь до неї не йде! Плаче … Каже, що звик до мене … А мені його шкода, бо плаче! Так і живемо…
Відчиняються двері, лунає голос: «№ 852, проходьте!».
– Ой, я пішла. Я так хвилююся!!! А раптом жертву не приймуть?

№ 853 кам`яніє від страху, чекаючи, коли викличуть.

Час тянеться повільно. Нарешті з кабінету виходить № 852.
– Що? Ну, що? Що вам сказали? Прийняли жертву?

– Ні … Тут, виявляється, випробувальний термін. Відправили ще подумати.
– Це як так? А чому? Чому не відразу?
– Ох, люба, вони мене запитують: «А ви добре подумали? Це ж назавжди! » А я їм: « Діти подорослішають, оцінять, чим мама для них пожертвувала ». А вони мені: «Присядьте і подивіться на екран». А там таке кіно дивне! Про мене. Неначе діти вже виросли. Дочка заміж вийшла за тридев’ять земель, а син дзвонить раз на місяць, як з-під палки, а невістка крізь зуби розмовляє … Я йому: «Ти що ж, синку, так зі мною, за що?». А він мені: «Не лізь, мамо, в наше життя, заради бога. Тобі що, зайнятися нічим? ». А чим мені зайнятися, я ж, крім дітей, нічим і не займалася ??? Це що ж, не оцінили дітки мою жертву? Виходить даремно я старалася?

З дверей кабінету доноситься: «Наступний! № 853! ».
– Ой, моя черга … Господи, ви мене зовсім з колії вибили … Добре, пішла я!

– Проходьте, сідайте. Що в жертву принесли?
– Стосунки …
– Зрозуміло … Ну, показуйте.

– Ось … Дивіться, вони, загалом, невеликі, але дуже симпатичні. І свіженькі, непоношані, ми всього півроку тому назад познайомилися.
– Заради чого ви ними жертвуєте?
– Заради збереження сім’ї …
– Чиєї, вашої? Є необхідність її зберігати?
– Ну, так! У чоловіка правда коханка і давно. Він до неї бігає, бреше весь час, сил більше на них немає.
– А ви що?
– Ну, а я що? З’явилася в моєму житті інша людина, теплі стосунки зародилися між нами.
– Так ви ці нові взаємини – в жертву?
– Так … Щоб сім’ю зберегти.
– Чию? Ви ж самі кажете, що у чоловіка – інша жінка, а у вас – інший чоловік. Де ж тут родина?
– Ну, і що? За паспортом ми – все ще одружені! Значить, сім’я.
– Тобто вас все влаштовує?
– Ні! Ні! Ну, як це може влаштовувати? Я весь час плачу, переживаю!
– Але проміняти на нові стосунки ні за що не погодитеся, так?

– Ну, не такі вже вони й глибокі! Це так для проведення часу … Загалом, мені не шкода!
– Ну, якщо вам не шкода, тоді нам – тим паче. Давайте вашу жертву.

– А мені говорили, у вас тут кіно показують. Про майбутнє! Чому мені не показуєте?
– Кіно тут різне буває. Кому про майбутнє, кому про минуле … Ми вам про сьогодення покажемо. Включаємо, дивіться.
– Ой-ой! Це ж я! Боже мій, я що, оце так виглядаю ??? Та брехня це! Я за собою доглядаю.
– Ви не так зрозуміли: це ваші думки таким чином на зовнішності проектуються.
– Що, ось так ??? Плечі вниз, губи зажаті, очі затьмарені, волосся обвисле …
– А так завжди виглядають люди, коли душа плаче …
– А це що за хлопчик поруч? Такий симпатичний … Ой, дивіться, як він до мене притискається!
– Не впізнали, так? Це чоловік ваш у проекції душі.
– Чоловік? Що за нісенітниця! Він доросла людина!

– А в душі – дитина. І притискається, як до матусі …
– Так він і в житті так! Тулиться! Тягнеться!
– Значить, не ви до нього, а він до вас?
– Ну, я з дитинства засвоїла,що жінка повинна бути сильнішою, мудрішою, рішучішою. Вона повинна сім’єю керувати, і чоловіка направляти!
– Ну, так воно і є. Сильна, мудра рішуча матуся керує своїм хлопчиком-чоловіком. І посварить, і пошкодує, і приголубить, і простить. А що ви хотіли?
– Дуже цікаво! Але ж я йому не матуся, я йому дружина! А там, на екрані … Він такий винуватий, і до лахундри своєї ось-ось знову побіжить, а я його все одно люблю!
– Звичайно, зрозуміло, так воно і трапляється: хлопчик пограє в пісочниці, і повернеться додому. До рідної матусі. Поплаче в фартух, бо винний … Гаразд, кінець фільму. Давайте завершувати нашу зустріч. Будете любов в жертву приносити? Чи вже передумали?

– А майбутнє? Чому ви мені майбутнє не показали?

– А його у вас немає. При такому сьогоденні – ваш «малюк», коли виросте, або втече до іншої жінки, або хвороба забере.  Загалом, знайде спосіб вирватися з-під маминої спідниці.
– Боже, що ж мені робити ??? Заради чого я тоді себе буду в жертву приносити ???
– Це вам видніше. Може, вам подобається бути матусею  більше, ніж дружиною.
– Ні! Мені подобається бути коханою жінкою!
– Ну, матусі теж бувають улюбленими жінками, навіть часто. Так що? Готові жертву приносити? Заради того,  щоб чоловік хлопчиком залишався?
– Ні … Не готова. Мені треба подумати.
– Звичайно, звичайно. Ми даємо час на роздуми.
– А поради ви даєте?
– Охоче ​​і з задоволенням.
– Скажіть, а що потрібно зробити, щоб мій чоловік … ну, виріс, чи що?
– Напевно, перестати бути матусею. Подивитися в дзеркало і навчитися бути Жінкою. Звабливою, хвилюючою, загадкової, бажаною. Такій квіти дарувати хочеться і серенади співати, а не плакати, притиснувшись, до м’яких грудей.

– Ви думаєте, це допоможе?
– Зазвичай допомагає. Ну, це в тому випадку, якщо ви все-таки виберете бути Жінкою. Але якщо що – ви приходьте! Ваші нові стосунки чудові, тому ми їх із задоволенням візьмемо. Знаєте, скільки людей на світі про такі взаємини мріють? Якщо надумаєте пожертвувати на користь нужденних – ласкаво просимо!
– Я подумаю…

№ 853 розгублено виходить з кабінету, щосили притискаючи до грудей стосунки.

№ 854, завмираючи від хвилювання, заходить до кабінету.
– Я готова пожертвувати своїми інтересами заради того, щоб моя матуся не засмучувалася.

Двері закриваються … а по коридору продовжують походжати люди, притискаючи до грудей бажання, здібності, кар’єру, таланти, можливості, – усе те, що вони готові самовіддано принести в жертву …

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів